Софія Росіцька - власниця українського бренду одягу й аксесуарів з етномотивами MAREVO. Справа починалась як волонтерський проєкт, що підтримував ЗСУ, однак із часом стала повноцінним брендом. Ми поговорили з Софією та запитали, як їй у 17 років вдалося сформувати власну команду, виграти грант від Дії та стати справжньою бізнесвумен
Софіє, розкажи про себе. Чим займаєшся, чому вирішила заснувати бренд?
Я з Луцька, мені 20 років. Навчаюся на четвертому курсі, на культурології. Переїхала до Львова, коли мені було 17. В цьому віці, на першому курсі, й заснувала власний бренд одягу й аксесуарів.
Спочатку все працювало як волонтерська ініціатива. Я дуже люблю одяг і з самого малку експериментувала: різала, шила, в'язала, вишивала. У мене до цього був хист, це було цікаво, тягнуло в цю сферу.
Почати робити щось комерційне боялася тому мені, так би мовити, пощастило, що були умови для того, щоб створити волонтерську ініціативу і спробувати себе та навчитись цим усім займатися.
Стартовий капітал MAREVO був 300 гривень, тому що я була студенткою та не мала особливих вкладень. Ці 300 гривень пішли на шопери і фарбу. Пізніше ці кошти реінвестували. Це працювало так: закуповувала шопери, фарбу, ми їх малювали, продавали, частину грошей надсилали на ЗСУ, частину реінвестували в наступне обладнання й матеріали. Згодом мій добрий друг позичив 5 тисяч гривень на поліграфію.
Коли ми заснували MAREVO, я подала клич в інстаграмі. Тоді був початок вторгнення, всі хотіли щось робити, йти в мистецтво, щоб відволікатися від новин. Була популярною арттерапія.
Наша початкова команда складалася з 11 людей. Тоді в нас навіть був моушн-дизайнер. Частина цих людей ілюструвала, створювала поліграфію, постери, листівки, наліпки. Інша частина розмальовувала шопери, хтось допомагав з маркетингом і просуванням. З частиною з них ми взагалі ніколи не бачились і так і не перетнулися.
Наприклад, дівчинка, яка займалася графічним дизайном і допомагала створювати сайт, виїхала з України й ми ніколи її не бачили. Ми спілкувалися тільки в інстаграмі й виходили на зуми.
У такому форматі MAREVO проіснувало пів року. Я вирішила зменшити команду, а частину команди перевести на зарплати, тому що ентузіазм падав, а мені хотілося це продовжувати. Розуміла, що людям потрібні гроші, і мені в тому числі були потрібні гроші, тому MAREVO перевели на формат "20% на ЗСУ".
Це не дуже робоча бізнес-модель, коли велика частина коштів, які мають іти в реінвестиції, йдуть на благодійні потреби. Зазвичай бізнесу, щоб існувати, потрібно віддавати щонайбільше 10%, якщо це не соціально відповідальний бізнес. Тому я трохи переграла це все і зробила окрему категорію товарів, 100% з яких ішло на ЗСУ. На виробництво тут йшли окремо відкладені кошти. І так це працює досі. Тобто зараз також у MAREVO є товари, 100% виторгу з яких іде на ЗСУ. Крім цього, ми постійно підтримуємо ініціативи, які до нас звертаються. Наприклад, просто віддаємо готовий товар на якісь потреби - розіграші, аукціони.
Розкажи, як ти виграла грант на розвиток свого бізнесу.
Минулої осені я подалася на грант від Дії для жінок-підприємиць. Першого разу мені прийшла відмова. На другий раз підкоригувала бізнес-план - і прийшло погодження. Отримала 250 тисяч гривень, які взяла з умовою, що найму двох працівників офіційно. Цей грант був хорошим поштовхом, тому що я відкрила виробництво, орендувала офіс, закупила обладнання. І зараз ми маємо точку, де зустрічаємось з клієнтами й виготовляємо продукцію. Це невеличкий офіс. Туди через день приїжджає швачка, яка відшиває продукцію. Там майже щодня є я, коли я у Львові, там відправляються замовлення, також роблю там різні вечірки, коли є якийсь запуск нового дропу чи просто гарна подія, і ми святкуємо це.
Наскільки важко було виграти грант і розбиратися в цьому самостійно? Наскільки мені відомо, такі гранти передбачають створення бізнес-планів, зустрічі з комісією тощо. Можливо, ти зверталася по допомогу, наприклад, до бухгалтерів?
На той момент не було грошей, відповідно, не було й бухгалтерки. Зараз вона вже є. Це був найплідніший період за весь час бренду, тому що тоді фактично я була одна, і мені треба було робити ремонт, паралельно розбирати, закуповувати обладнання, проходити всі ці співбесіди, розбиратися з документацією.
Це був дуже активний, насичений, важкий час. Зараз я згадую його з жахом, але тоді відчувала себе щасливою, я відчувала себе в потоці, мені було класно. Після того десь на місяць-два випала, тому що дуже сильно вигоріла й виснажилась, але вже зараз відновилась і подалася на два нові гранти.
Помічників я наймала за потребою. Зараз у мене в команді є 10 людей. Але не працюю з ними щодня, тільки тоді, коли в мене є потреба, і я плачу їм за проєкт. На постійній основі в нас є швачка, помічниця швачки, бухгалтерка, адміністраторка, я. Це - 5 слонів, на яких стоїть MAREVO.
Розкажи про концепцію бренду. Які в нього цінності та мета?
Усе моє життя завжди було пов'язане з українською культурою. Я росла в сім'ї, де завжди цінували, шанували традиції. Тож зростала з баченням того, що традиції — це дуже красиво, а не крінжово. Я вступила на культурологію, почала розбиратися зі спадщиною з професійного погляду. Зрозуміла, що для мене це не так про бізнес, як про бажання вкластися і показати людям своє бачення світу, з чим я росла. Тому намагаюся працювати зі спадщиною, намагаюся робити це правильно, використовуючи ті знання, які отримую в університеті, бо фактично це мій рід зацікавлень, моя спеціальність, і в мене є в кого спитати, є з ким порадитися. У цьому плані дуже добре, тому що я не потребую консультації нікого з професіоналів, враховуючи, що сама здобуваю таку освіту.
Основна цінність бренду в тому, що ми інтерпретуємо український одяг та аксесуари, роблячи це не просто тому, бо це класно і зараз це тренд, а беремо це радше в довгострокову перспективу.
Речі MAREVO - для кожного? Хто ваш покупець і в чому особливість продукції?
В основному наші покупці - це жінки від 18 до 35 років, які шукають собі якісь унікальний аксесуар, вони хочуть виглядати цікаво й не так, як усі. Відповідно, тому звертаються до крафтової продукції, яка не є масовою.
За матеріалами видання "Еспресо Захід"
