З ініціативи провідного інспектора з питань запобігання та виявлення корупції Центрального апарату Державної служби зайнятості Ігоря Мосейка 5-6 березня цього року у приміщенні Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості Україні відбулося короткострокове навчання провідних інспекторів із усіх областей України та м. Києва.
Ми ознайомилися із засадами антикорупційної політики в Україні на сьогодні та набутим міжнародним досвідом боротьби з корупцією. Також інспектори з питань запобігання та виявлення корупції обласних ЦЗ ґрунтовно вивчили питання фінансового контролю в публічному управлінні, тему щодо можливих конфліктів інтересів у посадових осіб усіх центрів зайнятості та їхніх філій. Окрім того, відбулась плідна дискусія.
Водночас залишилися не до кінця з’ясовані речі через недоробки в чинному законодавстві.
Наведу тільки два приклади.
Перший – це «електронне декларування» посадовцями доходів, майна й видатків, позаяк «паперове» вже не функціонує з початку минулого року. Тут, не дивлячись на законодавчу нечіткість і відсутність кінцевих роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції, беремо до уваги судову практику, зокрема постанови судів Одеської й Донецької областей (http://reyestr.court.gov.ua/Review/68464406 та http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68893720).
Отож, «... державна установа ... центр зайнятості ... виконує завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також інші покладені на них функції у відповідності до ... свого Положення, тобто, надає соціальні послуги у сфері соціального обслуговування населення, соціальної та професійної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів, соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, ... на ... посадову особу … центру зайнятості не поширюється дія розділу VII Закону України «Про запобігання корупції» щодо подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
Суди України вважають, що посадовець нашої служби не є суб’єктом декларування та відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Друге. З моєї ініціативи учасники семінару обмінялися міркуваннями щодо болючих, «вузьких» місць, так би мовити, «потенційно корупціогенних схем» роботи регіональних і базових центрів зайнятості.
Є низка моментів, пов’язаних з конфліктами інтересів, просто «конфліктами» й іноді дуже суб’єктивним підходом керівництва ОЦЗ під час встановлення надбавок до заробітної платні, преміюванні працівників служби (неписане правило «переоцінювання» керівників одних структурних підрозділів й «недооцінювання» ролі інших в єдиній дружній роботі злагодженого механізму, а ще «неписане правило» поглиблення розриву «керівник –підлеглий» у розмірах винагороди за працю, коли розмір надбавки чи премії фахівцю, навіть дуже сумлінному, не може перевищувати встановленого керівнику, що, зрозуміло, породжує невдоволення в трудових колективах). Але це, так би мовити, «внутрішні» проблеми ДСЗ. Але існують і «схеми», пов’язані з наданням матеріального забезпечення безробітним, з компенсацією ЄСВ працедавцям. Ось тільки два з наведених мною на семінарі приклади, які стосуються одного й того ж центру зайнятості Львівщини.
Безробітний С. був звільнений з приватного підприємства, керівником якого є громадянин Г. Центр зайнятості законно сприяє у працевлаштуванні цієї особи до цього ж громадянина Г., котрий одночасно є і приватним підприємцем. Поки що все в рамках законодавства, працевлаштування провадиться, зрозуміло, за згодою безробітного (хоча неписані правила нашої роботи не передбачають обов’язковості працевлаштування людини до того працедавця, від котрого особа вже звільнялася, з тих чи інших причин, якщо попередня праця не була тимчасовою, сезонною). А далі, у встановленому Кабінетом Міністрів України Порядку, вищезгаданий працедавець звертається за компенсацією витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштованого безробітного, котрий перед тим у нього вже працював (але в приватному підприємстві, що, як правило, одне й теж з точки зору трудових функцій, прав і обов’язків найманого працівника), й підстави відмовити у виплаті компенсації тільки через цю обставину просто відсутні. Гадаю, уважний читач помітив «схему» вимивання коштів з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. До честі посадовців базового центру зайнятості, вони також помітили описувану обставину й подали лист-запит до обласного центру. Але ж, як і в десятках інших «шпарин» в законодавстві, особливо про державні закупівлі й розрекламовану систему публічних закупівель «PROZORRO», зупинити витік коштів неможливо.
Другий випадок стосувався справи 2015-2016 років, котра тоді потрапила, але й до сьогодні перебуває в полі зору громадськості, зокрема організації учасників бойових дій АТО конкретного району Львівщини.
Це ще складніший варіант схеми введення в оману держави.
Фахівці центру зайнятості відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним тоді провели перевірку факту зайнятості особи, котра заснувала реальну підприємницьку структуру, розпочала виробничу діяльність як номінальний, а головно –фактичний керівник у період отримання допомоги з безробіття, а пізніше, зрозуміло, незаконно ще й отримала одноразову допомогу з безробіття для організації підприємницької діяльності (сфера діяльності відповідного ТзОВ, зареєстрованого раніше, і цього приватного підприємця, клієнта ЦЗ – аналогічна). Подальші дії щодо повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення здійснюватися центром зайнятості відповідно до норм чинного законодавства й наразі справа щодо відшкодування суми понад 10 тисяч гривень вже виграна нами у двох судових інстанціях, а кошти повернуті.
Здавалось би, тут конкретний результат досягнутий, однак не ліквідована сама прогалина в чинному законодавстві, котра уможливлює безробітному займатися, за суттю – незаконно, підприємництвом, засновуючи юридичні особи й фактично ведучи через них бізнес, іноді – доволі успішно, продовжуючи одночасно бути в статусі соціально незахищеного отримувача допомоги від держави як начебто пошукувач роботи.
Можливо, це – крихітна цеглинка підмурівку того «монстра» тіньової зайнятості, котрий, на наш подив, виріс на підґрунті недбалості законодавчої влади й «схемотворчості» влади виконавчої (при повній бездіяльності правоохоронців). Але з ліквідації таких «наріжних камінців» ми й повинні починати спільну справу «освітлення» тіні, відповідно – запобігання й виявлення корупційних дій конкретних посадовців, дотичних до схем.
На завершення констатую таке. До честі центру зайнятості, про який вів мову, приватного інтересу в сфері, в якій його посадові особи виконують свої службові повноваження, що могло би вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття ними рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, не виявлено, тобто відсутній навіть потенційний конфлікт інтересів відповідно до чинного антикорупційного законодавства.
Тарас Бучковський, провідний інспектор з питань запобігання та виявлення корупції Львівського обласного центру зайнятості