«Виберіть собі роботу до душі, і вам не доведеться працювати жодного дня у житті». Цей вислів згадався під час престуру, що був організований для представників засобів масової інформації посадовцями Самбірського міськрайонного центру зайнятості.
Журналісти відвідали три локації, спілкувалися з різними за віком і вподобаннями жителями району. Кожний з них, долаючи перешкоди, обрав свій спосіб заробітку, натхненно трудиться на рідній землі й не допускає думки про зарубіжні вояжі. Що є спільним у наших героїв? Чи тільки любов до праці, бажання мозолястими руками заробляти на хліб насущний? Не тільки це, їх об’єднують дещо глибші поняття. Попри різні негаразди, труднощі, випробування, вони знайшли те, чого прагнули: обрали заняття, яке їм у «кайф», від якого черпають задоволення і радість, яке водночас дозволяє їм залишатися разом з сім’єю, піклуватися про найрідніших, бачити, як ростуть діточки, брати участь у їхньому вихованні, дарувати їм часточку свого серця та життєвої мудрості. І ще одне спільне – їхня дорога до улюбленої справи пролягла через Самбірський міськрайонний центр зайнятості, де кожному допомогли реалізувати мрію.
А тепер повернімося до престуру. Перша локація – майстерня меблів Мирослава Когута. Лише торішньої весни член малозабезпеченої родини від сільського голови дізнався про пілотний проєкт «Рука допомоги», тоді й загорівся ідеєю самостійно господарювати. У центрі зайнятості його ініціативу підтримали, додали впевненості, відваги, взяли під свою опіку. Не тільки тоді допомогли і словом, і ділом, а й досі, як каже підприємець, цікавляться тим, як йдуть справи у початкуючого підприємця. А він зі щирістю розказує, як дарує нове життя старим меблям, іноді навіть змінюючи їхній дизайн, як співає його душа, коли сідає за швейну машинку, щоби прострочити шви, з радістю вручає візитівку із влучним слоганом «Переодягни свої меблі».
Ви бачили, як у вправних руках пензлик на стіні вимальовує дивовижні картини? А учасникам престуру пощастило не тільки спостерігати про процесом роботи творця краси, а й поспілкуватися з нею. Олена Яворська – одна із безробітних Самбірського МРЦЗ, котра охоче погодилася взяти участь у громадських роботах, організованих Новокалинівською міською радою. Знаючи хист жінки до малювання, їй доручили перетворити стіни новозбудованого дошкільного закладу у затишні та комфортні дитячі кімнати. У кожний фрагмент – чи це чудернацьке веселе звірятко, чи казкове дерево із ліловою тітонькою-совою, чи зелена травичка, злегка похилена вітром-розбійником, – майстриня вкладає любов і ласку до дітей, старанно добирає барви, адже сама мама, прекрасно знає, яка кольорова гама та персонажі малечі найбільше подобаються. За словами п. Олени, виконувати художні роботи – для неї справжня насолода. А для міської ради такий працівник – на вагу золота, тому після закінчення терміну тимчасової зайнятості жінці обіцяють роботу на постійній основі.
Їх на «Екофермі» одинадцять: Мілка, Лиса, Зірка, Краса, Сніжок… Мова йде про корівок, яких утримує молодий підприємець Ярослав Загвойський, колишній військовий, кандидат економічних наук, викладач вищого навчального закладу. Взявши участь в експерименті «Рука допомоги», голова сімейства отримав через центр зайнятості від держави кошти у сумі понад 68 тисяч гривень, за які придбав матеріали для спорудження корівника. Ще торік тут був зведений лише фундамент, а нині у збудованому приміщенні рогаті красуні залюбки ховаються від літньої спеки. Коли приходить господар, кожна розраховує на його увагу та ласку, норовить бодай краєм вуха його зачепити. «Люблю я корів, люблю займатися сільським господарством, – каже пан Ярослав. – Звісно, проблем багато: заготівля кормів, брак техніки, відсутність власних земельних ділянок. Але я працюю на себе й отримую від праці задоволення, поруч – дружина і діти. Що ще треба для щастя?».
Довідково: у престурі взяли участь дві знімальні групи (ТРК «Перший Західний» і ТК «Незалежне телевізійне агентство»), а також журналісти газети «Високий Замок» та інтернет-видання «Передкарпатська правда».
Відділ інформаційної роботи Львівського ОЦЗ