Українська мова відрізняється від решти східнослов’янських мов милозвучністю, унікальними словами та правилами.
Однією з «родзинок» української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Навіть слово «вороги» має зменшувально-пестливу форму, яка вживається в гімні України. Пам’ятаєте: «…згинуть наші вороженьки, як роса на сонці».
Найуживанішою буквою в українському алфавіті є літера «п», саме з неї починається найбільша кількість слів. Натомість найменш уживана – буква «ф», її вживають здебільшого у запозичених словах.
Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер! Це – «дихлордифенілтрихлорметилметан» (хімікат для боротьби зі шкідниками).
У нашій мові є особливі слова – паліндроми. Це – «дзеркальні» фрази або слова: їх можна читати як зліва направо, так і справа наліво. Для прикладу: «я несу гусеня», «де помити мопед», «ротатор», «зараз», «корок» та ін.
Відповідно до даних Національної Академії Наук України, сучасна українська мова містить приблизно 256 тисяч слів. Цікаво знати, що за лексичним запасом українська є найбільш спорідненою з білоруською – 84% спільної лексики, із польською і сербською ми маємо 70% і 68% відповідно спільних слів, а от з російською – 62%.
Перші слова українською були записані в 448 р. н. е. Тоді візантійський історик Пріск Панікійський перебував на території сучасної України в таборі володаря Аттіли, який згодом розгромив Римську імперію, і записав слова «мед» і «страва».
На відміну від решти східнослов’янських мов, іменник в українській має 7 відмінків. Вирізняє нас кличний відмінок, який існує також в латині, грецькій та санскритській граматиках.
У «Короткому словнику синонімів української мови», де зібрано 4279 синонімічних рядів, найбільше синонімів має слово «бити» – аж 45!
У нашій мові є три форми майбутнього часу: проста (піду), складна (йтиму) і складена (буду йти).
Українську мову офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського. Відтак, Котляревського вважають основоположником нової української мови.
Перший український «Буквар» видав у 1574 року у Львові першодрукар Іван Федоров. До наших часів дійшов лише один примірник книги, який був знайдений 1927 р. у Римі. Зараз стародрук зберігається в бібліотеці Гарвардського університету.
Найстарішою українською піснею вважається балада «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?».
Найбільше перекладів серед українських творів має «Заповіт» Тараса Шевченка: його переклали 147 мовами народів світу.
Найбільше псевдонімів мав поет Олександр Кониський, котрий свої твори підписував 141 іменем, в Івана Франка було 99 псевдонімів, а письменник Осип Маковей користувався 56 вигаданими назвами.