З початком повномасштабної війни в Україні суттєво зросла кількість людей з інвалідністю. А отже, і потреба у їх працевлаштуванні. Як це — створювати для них інклюзивне середовище — на власному прикладі знають роботодавці з різних регіонів країни.
Щоб людина з інвалідністю могла комфортно працювати, вона деколи потребує спеціального обладнання: підйомників, транспортерів для пересування сходами, спеціалізованих меблів, дисплеїв Брайля, систем для озвучування тексту з екрана, спеціальних клавіатур тощо. Це потребує чималих коштів. Проте з серпня 2023 року Державною службою зайнятості разом із Міністерство економіки України запустили державну програму компенсації за облаштування безбар’єрного робочого місця для людей з інвалідністю. З початку дії програми нею скористалися вже 1579 роботодавців, створивши комфортні умови праці для 1781 працівника. В 2024 році Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття профінансував за цією програмою 117 млн грн.
Яку суму можна повернути та як?
Облаштувавши робоче місце для людини з інвалідністю І групи, можна розраховувати на відшкодування до 106,5 тис. грн (15 мінімальних зарплат). Якщо йдеться про ІІ групу — до 71 тис. грн (10 мінімальних зарплат).
Щоб отримати назад витрачені кошти, потрібно протягом 90 днів з моменту працевлаштування нового співробітника купити все необхідне для його роботи. А потім подати заяву про повернення витрат і додати копії необхідних документів. Це можна зробити як онлайн через «Дію», так й офлайн у регіональному центрі зайнятості.
«Крісла колісні ламаються чи не у кожного»
У Миколаєві у 2023 році підприємці вирішили створити фірму з ремонту й обслуговування крісел колісних і милиць «Інватех-М». Засновник Павло Каракадько запропонував двом чоловікам з інвалідністю І групи влаштуватися на посади директора та слюсаря-ремонтника. Вони погодилися без вагань.
Для них придбали комп’ютери, інструменти, спеціалізовані столи та стільці, крісла колісні та допоміжні засоби для завантаження у транспорт. Подбали про поручні та пандус. За все закуплене держава повернула кошти — по 106,5 тис. грн за кожне робоче місце. Про можливість отримати таку компенсацію підприємець дізнався в мережі.
Павло Каракадько розповідає, що зайнятість людей з інвалідністю — це про створення рівних можливостей. Наймаючи таких працівників, роботодавець не лише отримує кваліфіковані кадри, а й допомагає їм інтегруватися у суспільство. А ще, додає, так бізнес проявляє себе як соціально відповідальний.
«Зараз підключаємо до роботи ще двох працівників з інвалідністю, вони займатимуться менеджерськими питаннями. Ми знаємо, що в області крісла колісні ламаються чи не у кожного, тож прагнемо закрити потребу в їхньому ремонті», — підсумовує підприємець.
З восьми працівників у центрі реабілітації сім — з інвалідністю
У центрі реабілітації «Прагнення» в Броварах на Київщині не лише допомагають людям з інвалідністю відновитися після травм, а й наймають їх на роботу. Керівниця закладу Євгенія Іваненко розповідає, що залучила людину з інвалідністю ІІ групи на посаду адміністратора.
Придбала все необхідне: крісло, стіл, шафу, смартфон тощо. Згодом — подала документи й отримала 64 тис. грн компенсації. Обладнання не було спеціалізованим — звичайні меблі та телефон, але держава компенсує вартість будь-якого робочого місця, якщо воно для людини з інвалідністю.
«З восьми працівників у “Прагненні” сім — з інвалідністю. Більшість тут не один рік. Це логопеди, реабілітологи, масажисти. Вони допомагають людям пройти реабілітацію після травм або через захворювання опорно-рухового апарату. І так почуваються дотичними до важливої справи», — каже Євгенія Іваненко.
Вона додає, що їхньому закладу вдалося створити інклюзивний простір не лише для працівників, а і його відвідувачів. Усе для того, щоб ніхто не відчував бар’єрів.
Суші від душі
У селищі Кринички на Дніпропетровщині з населенням у кілька тисяч осіб можна поласувати суші та піцою в ресторані «SUSHIMAN». Його керівниця Дар’я Біла найняла на посаду оператора чоловіка з інвалідністю ІІ групи.
Підприємиця звернулася до регіонального центру зайнятості. Там їй запропонували потрібну кандидатуру. Новий працівник відстежує замовлення, веде соціальні мережі, запускає рекламу, допомагає в розробці дизайну меню. «Тепер доставка суші в нашому селищі стала ще зручнішою», — розповідає Дар’я Біла.
Вона додає: щоб створити комфортні умови праці, придбала спеціалізоване комп’ютерне обладнання для людини з порушенням слуху. І згодом отримала за нього компенсацію в понад 50 тис. грн.
«Важливо, що працівники з інвалідністю отримують оснащений під їхні потреби простір. А роботодавці відчувають потребу в їхніх робочих руках та готові показати, як піклуються про свою команду», — підсумовує керівниця ресторану.
Мрія, що має аромат свіжоспеченого хліба
Коли хлібозавод у Сквирі Київської області закрили, Сергій Коберник вирішив, що настав час втілювати мрію. Він хотів відкрити маленьку пекарню, щоб у місті був хліб власного виробництва, а не привізний.
Далі були візити до місцевого центру зайнятості й отримання гранту на власну справу — мініпекарню. А потім — оренда приміщення, закупівля обладнання. Згодом взяв на роботу двох пекарів, одна з них — людина з інвалідністю. Подбав про робоче місце: купив спеціалізовані столи та стільці, шафу, стільниці та візок для транспортування товару. За це отримав компенсацію в 71 тис. грн.
«Нині моя мрія має аромат свіжоспеченого хліба. А люди, які працюють у пекарні, вже оцінили інклюзивний підхід до організованого робочого простору. Створені всі умови, щоб кожен з них міг комфортно працювати й реалізовуватися», — додає підприємець.