Так вважає Іван Федорич, багатодітний батько, колишній малозабезпечений, котрий завдяки пілотному проекту «Рука допомоги» та посадовцям Львівського міського центру зайнятості відкрив власну справу і тепер навчає маленьких школярів програмуванню та азам робототехніки.
– Інформацію про експеримент випадково дізнався у фахівців управоіння соціального захисту населення, звідки мене скерували до МЦЗ, – розповідає про шлях до успіху Іван Михайлович. – А вже у Будинку праці я отримав повний пакет послуг: якісні консультації, моральну підтримку, допомогу у виповненні бізнес-плану тощо.
Початкуючий підприємець особливо тепло відгукується про мотиваційні курси у Львівському центрі професійно-технічної освіти ДСЗ, під час яких довідався чимало цікавої, а головне корисної інформації.
За словами підприємця, коли обирав сферу, в якій реалізовуватиме свій трудовий потенціал, ставив за мету знайти не лише прибуткову нішу, але й суспільно корисну. «У мене п’ятеро дітей, двоє з них – школярі, – каже І. Федорич. – На жаль, українська освіта значно відстає у розвитку від світових трендів. До прикладу, такі напрями навчання як програмування та інжиніринг закордоном є у кожній звичайній школі. Натомість у нас їх можна опанувати лише у приватних закладах. Відверто кажучи, я не маю можливості викладати за якісний вишкіл дітей 60-70 тисяч гривень у рік, тому подумав: чому б самому не організувати такі гуртки та ще й у державних установах».
Презентація його бізнес-ідеї була настільки неординарною і водночас конструктивною та інформативною, що члени спеціальної комісії, яка засідає у приміщенні Департаменту соціального захисту населення Львівської облдержадміністрації, одностайно проголосували за те, щоб у нашому місті на одного самозайнятого стало більше.
Аби розпочати власну справу, І. Федович за кошти, виділені Міністерством соціальної політики України, закупив 4 ноутбуки та 5 спеціальних наборів леґо. Тепер він проводить заняття у сихівських школах, розповідаючи учням молодших класів, чому програмування та робототехніка нині є такими затребуваними у світі, допомагає створювати перші конструкції, підбадьорює школярів, а головне – демонструє, що успішним можна бути і на рідній землі, якщо крок за кроком йти до мети, працювати, не покладаючи рук, і вірити у власні сили.
– Я від самого початку був переконаний, що в мене неодмінно все вийде, – говорить п. Іван. – Адже мав неабияку підтримку та опору, а саме діточок і кохану дружину. Окремо хочу подякувати Ользі Проць, начальнику відділу активної підтримки безробітних Львівського МЦЗ, котра активно сприяла зміні мого статусу.
Іван Михайлович задоволений співпрацею зі службою зайнятості, радить краянам, котрі стоять на роздоріжжі трудового майбутнього, не вирушати до сусідніх країн на заробітки, а шукати роботу вдома. «Такі закордонні вояжі нічого доброго не віщують: адже зелені папірці не замінять дітям батьківської ласки та любові, а гідну працю можна знайти і в Україні», – підводить риску І. Федорич.
Ольга Чепіль, провідний фахівець із зв’язків з громадськістю та пресою відділу інформаційної роботи Львівського обласного центру зайнятості