У ці тривожні часи доводиться читати чимало історій, які викликають подив, захоплення, гордість, а ще – свідчать про неймовірну любов до свого, українського.
Тетяна Загорська з Лисичанська, відважна й смілива мама трьох синів, – одна із тих жінок, чиє життя вдруге ділиться на «до» і «після». Дежавю: у 2014-му теж покинула дорогу серцю домівку, перебралася до Західної України, працювала тут, а потім повернулася до рідного міста. Минуло вісім років, а хроніка подій майже така ж…
– Вдячна спеціалістам служби зайнятості за роботу, вдруге мені тут допомагають працевлаштуватися, – так позитивно і жваво зреагувала Тетяна Миколаївна, коли дізналася про предмет нашої розмови.
Зараз жінка винаймає квартиру в Стебнику, а на роботу їздить у Трускавець: в одному з місцевих санаторіїв працює інспектором відділу кадрів.
– Тут мирне життя, спокій, – продовжує вона. – Як страшний сон пригадую все те, що відбувалося в Лисичанську, починаючи з 24 лютого: постійне перебування в підвалі, адже нашу вулицю та будинки регулярно обстрілювали. Уявіть, пряме попадання в дах нашого дому, усі двері та вікна рознесло вибуховою хвилею…
Як розповідає п. Тетяна, окупанти гатили зі сторони Луганська. Проте Збройні сили України від початку війни давали їм гідну відсіч, тому й пробули в рідному місті до 20 березня.
– Старший син, котрий служить в ЗСУ, наполіг, аби ми евакуювалися, – ділиться думками Тетяна Миколаївна. – Середульший – закінчує 11 клас й планує стати курсантом Академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного, а наймолодший – хоче навчатися в Львівському ліцеї ім. Героїв Крут. Мої хлопці мріють бути офіцерами і помститися за сльози українців. Дуже боляче, хочеться миру. Не розумію одного: чому росіяни так нас ненавидять?
За словами жінки, упродовж останніх років вона обіймала посаду начальника відділу кадрів на Лисичанському желатиновому заводі, а перед тим займалася бухгалтерською справою. Після звернення до Стебницької міської філії ЛОЦЗ їй за кілька днів знайшли роботу. Вакансії були у Дрогобичі та Трускавці, спеціалісти оперативно допомогли скласти резюме, підготувати всі необхідні документи (трудову книжку й дипломи про освіту мала з собою).
– Колектив справді відмінний, від душі дякую всім за гостинність, розуміння, підтримку. Між іншим, з міської ради допомагають продуктами харчування, – підсумовує Тетяна Миколаївна. – Вірю, що далі буде мирне життя і я повернуся додому.
Львівська обласна служба зайнятості