До повномасштабного вторгнення ворога на нашу землю Катерина Шевчук проживала у селищі Рикове Херсонської області. Разом з родиною вона довго обирала місце для тимчасового проживання і врешті зупинилися на м. Новий Розділ, що на Львівщині. У той час тут працював гуманітарний хаб для ВПО, де можна було отримати всіляку допомогу. Окрім того, чимало громадських організацій та церковних спільнот роздавали прибульцям продукти, одяг, товари першочергового вжитку тощо.
Спершу жінка шукала будь-яку роботу. На те було кілька причин. По-перше, бракувало стажу для призначення пенсії за віком. По-друге, потрібна була заробітна плата, яка б перекривала витрати родини, яка виїхала з місць ведення бойових дій з двома валізами. Звісно, процес адаптації не був легким: незнайоме місто, відсутність друзів, велика конкуренція. По допомогу у працевлаштуванні Катерина Шевчук звернулася до Новороздільського відділу Стрийської філії ЛОЦЗ. Фахівці відразу надали їй комплексну підтримку, застосувавши індивідуальний підхід.
Згодом запропонували взяти участь у громадських роботах, які проводилися у КНП «Новороздільська міська лікарня». Виконуючи доручену роботу, п. Катерина зарекомендувала себе як старанна сумлінна працівниця, небайдужа до проблем інших. Тому працедавець запропонував вимушеній переселенці постійне місце праці у травматологічному відділі.
«Лише добрими справами, допомагаючи іншим, ми лікуємо власні душі», – каже Катерина Шевчук, котра задоволена не тільки роботою, а й колективом, який щиро прийняв її у свою дружню сім’ю.