Хто із нас свого часу не насолоджувався високими нотами чи сумним плачем гітари, не захоплювався мелодійним звучанням струн бандури, не переносився у прадавні часи, почувши баси кобзи, не йшов у танець від запального співу цимбалів? А чи знаєте ви, що всі ці струнно-щипкові музичні інструменти виготовляються у древньому Львові на фабриці «Трембіта»?
Директор фірми Мирон Куземський з гордістю розказує історію товариства з обмеженою відповідальністю, яке очолює. «Якщо б ви шукали витоки кобзи та бандури в Україні, то знайте: у соборі Святої Софії в Києві на південно-західній сходовій клітці намальована фреска. На ній зображені скоморохи, що грають на різних музичних інструментах та виводять танці. Один з музикантів тримає в руках щипковий предмет з грушеподібним резонатором і довгою шийкою-ґрифом. Неозброєним оком видно, як він модулює струни, притискаючи їх лівою рукою та перебираючи правою. Мабуть, це і є найдавніше зображення на території України інструмента, з якого могли згодом розвинутися кобза та бандура, так би мовити, їхній праобраз. А цимбали? Вони згадуються ще у Святому Писанні, у кількох псалмах Біблії!».
За словами Мирона Васильовича, 60-річний досвід створення струнних інструментів зробили в музичній індустрії ім’я «Трембіти» синонімом високої якості. Фабрика, застосовуючи новітні технології, змогла надати масовому споживачу низку додаткових можливостей, доступних раніше тільки у значно дорожчих інструментах. Керівник підприємства каже: «Ми прагнемо не тільки встановити нові стандарти звучання інструментів, а й зберегти співвідношення ціни та якості, щоби нашими виробами змогли скористатися як початківці гри на струнних інструментах, так і музиканти з неабияким досвідом».
До розмови долучається начальник відділу кадрів товариства Зоряна Сокульська, котра доповнює цікаву розповідь про минуле виробництва сучасними даними. «Наше підприємство не таке вже й велике, колектив складається з чотирьох десятків осіб. Здебільшого у нас трудяться верстатники деревообробних верстатів, – ділиться думками керівник кадрової служби. – Цього року чи не вперше в літописі фабрики стався форс-мажор: через коронавірусні обмеження довелося призупинити діяльність і залишити виробничників, у тому числі й інженерно-технічний склад, без роботи та зарплати. Звісно, коли дізналися про можливість частково повернути працівникам втрачені доходи, ухопилися за цю ідею як за рятівну соломинку. За порадами звернулися до фахівців міського центру зайнятості. Вони нас не раз виручали, допомагаючи знайти необхідний персонал. Не підвели й цього разу. Слушні поради щодо того, які документи слід зібрати, детальні рекомендації нашого консультанта Галини Анатоліївни Гавришків – це було саме те, що на той момент було найбільш потрібним. Дуже швидко вдалося зібрати пакет документів, подати його до Львівського міського центру зайнятості і невдовзі понад двадцять наших працівників отримали 2/3 свого заробітку. Чому не всі співробітники скористалися програмою? Та тому, що пенсіонери та особи з інвалідністю за законом не мають права на такий вид допомоги. Одне слово за квітень, травень і половину червня в середньому кожному дісталося вісім і більше тисяч гривень. Задоволеними залишилися всі. Передусім керівництво, адже ніхто з колективу у час пандемії не звільнився, не покинув команду. Раділи працівники, котрі аж ніяк не очікували на державні кошти, для них виплата допомоги з часткового безробіття стала приємним бонусом. А фабрика «Трембіта» ще раз переконалася: служба зайнятості – надійний партнер, який у скрутну хвилину підставить дружнє плече підтримки».
Відділ інформаційної роботи Львівського ОЦЗ