Ринок праці України досі складається з упереджень, нездорової конкуренції та дивних уявлень про надто багато професії. Батьки досі мріють, щоб їх діти поступили на юридичний, державна робота сприймається кращою за професії в приватному секторі. І, навіть, в межах одного робочого колективу між різними структурними підрозділами можуть точитися підкилимні війни. Служба зайнятості пояснює чому так відбувається.
«Чорноробочі» проти «білих комірців» – переможців немає
Вакансія: «робота вантажника, неповний робочий день, заробітна плата від 30 тисяч гривень».
В Україні надто багато людей, глянувши на таку пропозицію роботи, подумають: «професія вантажника дуже небезпечна, це ж можна пошкодити спину, надто важка робота». Разом із тим, вантажними роботами часто займаються оператори важкої техніки, сільського господарства, працівники складів, логістики, транспорту, різноробочі. Волонтери, які допомагають ЗСУ найчастіше також залучаються до завантаження та розвантаження техніки, продуктів, одягу для військових. І у жодному із цих випадків, страху «піднімання вантажів» немає. Якщо ж порівняти заробітну плату такого працівника, то вона в середньому вища за оплату праці середньостатистичного державного службовця. За даними Єдиного порталу вакансій вантажникам роботодавці платять від мінімальної заробітної плати до 40 тисяч гривень, а провідним спеціалістам від 9,8 до 18 тисяч гривень. Працівник державного органу майже завжди має багато звітів та аналітики з обмеженим часом для виконання.
Тому навантаження на такого працівника доволі високе. Крім того, державні службовці мають чимало обмежень, визначених чинним законодавством.
У підсумку ж вантажників вважають «чорноробочими», держслужбовців «білими комірцями», в той час як обидві професії складні та відповідальні. Паралельно із цим, чимало людей вважає, що працювати прибиральником, водієм, вчителем, комірником, касиром, офіціантом, медсесрою, охоронником, продавцем чи слюсарем – це не престижно. Проте найчастіше такі робочі місця дають відносний спокій, стабільну заробітну плату. Працівники цієї групи більш потрібні середньостатистичні людині для нормального щоденного функціонування, ніж розробники ШІ.
Разом із тим менеджер, бухгалтер, журналіст, соціальний працівник, дизайнер – професії, які вимагають наявність вищої освіти, передбачають надзвичайно багато роботи і мають доволі низьку заробітну плату на ринку праці.
Для прикладу на даний час, з понад 13,3 тисяч пропозицій роботи менеджера, лише 56 вакансій пропонують заробітну плату вище 30 тисяч гривень, а 12,8 тисяч вільних посад оплачуються до 10 тисяч.
Багато людей в Україні працюють прибиральниками в декількох компаніях, мають у підсумку дуже гарну заробітну плату і не розуміють нездорового поділу на «хороші» та «погані професії». Єдиний портал вакансій показує, що така робота оплачується від тисячі гривень за разове наведення ладу на підприємстві до 55 тисяч гривень у місяць. У квітні навіть є вакансія для однієї особи чи групи людей на постійне прибирання офісу з заробітною платою у 240 тисяч гривень в місяць!
Нездорова конкуренція всередині колективів
Разом із тим, нерозуміння цінності роботи інших людей, часто призводить і до конфліктів в межах однієї компанії. Більшість людей, які працювали у великому колективі, стикалися з тим, що, наприклад, бухгалтерія не любить юристів, кадри не розуміють потребу в прес-службі, відділ ІТ впевнений, що управлінню запобігання корупції надто багато платять за той об’єм роботи, який їх колеги здійснюють. Але у кожного фаху є свої плюси та мінуси. Подекуди нездорова конкуренція між структурними підрозділами виникає через неправильно розроблені системи стимулювання, дефіцит ресурсів та зосередження на окремих цілях відділів, а не організації.
Для прикладу, якщо керівництво фінансово винагороджує відділ аналітики за певну якісно пророблену роботу, то не задумується над тим, як багато інших підрозділів створюють умови для роботи спеціалістів, що досягли успіху.
Подекуди окремі ланки на підприємстві взагалі не обмінюються інформацією, що призводить до операційних затримок та неефективного використання ресурсів. Конкуренція, замість підтримки, часто виникає, якщо підрозділи змагаються за той самий бюджет, персонал чи увагу керівництва. В таких випадках колеги ставляться до працівників інших підрозділів, як до суперників, а не як частин однієї команди.
Завжди слід пам’ятати, що люди різні, хтось сангвінік, інший – меланхолік, аудіал чи візуал, в одних сенситивний тип темпераменту, в інших реактивний, є інтроверти та екстраверти. Є ті, хто знаходить щастя в інженерії, в муруванні стін, лікуванні людей, кулінарії чи управлінні тяжкою технікою. Державна служба зайнятості навчає дітей та їх батьків, що професію слід обирати таку, яка б приносила радість. Не потрібно орієнтуватися на соціологічні конструкти, які не лише застарілі, але й шкідливі, як для економіки, так і для ментального здоров’я людини. Лише спільними зусиллями, підтримуючи одне одного, можна створити єдину робочу силу країни, яке буде задовольняти всі потреби суспільства.
