Сьогодення вимагає від кожного із нас бути мобільним, готовим до змін і сприймати всі ситуації виключно позитивно. Адже хтось падає під тягарем важких часів, а інші гартуються та йдуть далі. Наша героїня – кваліфікований психолог, молода і вродлива жінка, котра довго шукала працю за улюбленим фахом. Амбіції не дозволяли йти на компроміс, тому інші пропозиції не розглядалися. Було природнє бажання допомагати тим, хто опинився у складних обставинах, було розуміння свого ресурсу – знань і професіоналізму. Отож, коли зрозуміла, що власними силами роботу мрії вона не знайде, вирішила звернутися до Львівського міського центру зайнятості.
– Пані Ірино, яким був перший контакт зі спеціалістами центру зайнятості, чи був візит результативним?
– Хочу сказати, що мій настрій, як і ситуація загалом, докорінно змінилися тієї хвилини, коли я переступила поріг ЦЗ. Сталося так, що зі мною спілкувався директор МЦЗ Олег Рісний. Ми мило розмовляли, як мені здавалося, просто з ввічливості, а далі він запропонував мені цікаві варіанти роботи за фахом. Я ще далі не вірила, що мої пошуки гідної праці позаду, на зустріч з працедавцем не пішла, а побігла! І добре зробила! Тепер, окрім гідної праці, я маю гарні спогади про спілкування з привітним персоналом ЦЗ. І хоча я, як психолог, звикла всі свої проблеми вирішувати сама, великою несподіванкою було те, що ЦЗ реально допомагає знайти роботу. Джек-пот наче чекав мене у службі зайнятості!
Коли прийшла на нове місце праці, відразу зрозуміла, що це те місце, яке Господь беріг для мене. А справа у тому, що я працюю з особами, котрі повернулися з АТО і потребують тривалої психологічної реабілітації. Тут потрібен особливий індивідуальний підхід і безумовна любов до пацієнтів, адже спілкуватися з бійцями, котрі бачили пекло війни, пережили втрату побратимів, побували під обстрілами – нелегко. Проте, як не дивно, кожного разу знаходяться ключові слова, які допомагають хлопцям знайти опору, переосмислити життєві цінності після фізичних і психічних травм, відкрити нові ресурси.
– Чи легко вам було адаптуватися до нової роботи? Що допомогло?
– Свій фах потрібно любити. Це першочергово. Друге – важливо бути готовим до навчання, до пізнання та специфіки нового, що приходить у життя разом зі зміною місця праці. Мені дуже пощастило, бо у Львівському клінічному військово-медичному центрі Західного регіону я відкрила багато цікавих можливостей для свого росту як професійного, так і духовного. Не хочу хвалитися, але кожний, з ким я працювала, дякуючи, казав, що мої поради були йому необхідні на цьому етапі. Звісно, орієнтуюся я не на слова, а на поліпшення психоемоційного стану клієнтів, від цього черпаю велике задоволення. Адже бували випадки, коли мої підопічні були на межі психічного зриву чи суїциду. А вже за декілька занять переосмислили цінності, повернулися до здорового мислення та тверезих думок. Оце і є найкращим компліментом психологові.
– Можете розповісти цікаві випадки, коли ваша поміч як психолога допомогла іншим подолати складні проблеми?
– Прикладів чимало, однак ця інформація є конфіденційною. Те, що говорять мені мої пацієнти, вони більше нікому не скажуть і не зізнаються. Адже діляться своїми страхами та переживаннями. Інколи буває так, що людина повернулася з війни, а війна з людини ще не вийшла… І вона турбує бійця, не дає спокою ані вдень, ані вночі. Тоді потрібно відкрити проблему і попрацювати над нею.
- Що б ви порадили клієнтам служби зайнятості?
– Тільки одне: чітко визначитися з критеріями майбутньої роботи і тісно співпрацювати з колективом чудових фахівців, які чекають на них у службі зайнятості!
Розмовляла Юлія Вільховська