Серед посередницьких функцій Львівського міського центру зайнятості працевлаштування молодих осіб з інвалідністю – одна із найбільш вагомих і складних водночас. І це – закономірно, бо знайти місце праці тому, хто з різних причин має проблеми зі здоров’ям, завдання непросте, оскільки треба врахувати багато чинників, у тому числі ступінь захворювання, рекомендації МСЕК, нахили, здібності, уподобання клієнта, його вмотивованість до трудової діяльності, готовність стати до роботи тощо.
Ось чому кожний факт працевлаштування таких пошуковців місця праці ми сприймаємо як маленьку, та все ж перемогу, радіємо, що вдалося допомогти особі знайти свою нішу у сфері зайнятості, змінити статус безробітного на працівника, члена колективу, платника податків.
Прикладів таких перемог у нас чимало. Ось деякі з них. У липні торік до Львівського МЦЗ за сприянням у пошуку роботи звернулася двадцятитрирічна Христина Харчишин, інвалід 2 групи, бібліотекар, викладач образотворчого мистецтва за освітою. Дівчина ще не працювала, відповідно й досвіду роботи у неї не було. Особистий консультант Т. Гедз вжила всіх заходів, аби допомогти їй у працевлаштуванні. Спершу видала скерування на посаду бібліотекара у ЦБС для дітей м. Львова, та відповідь працедавця розчарувала: претендент не відповідає вимогам. Потім запропонувала працювати асистентом у АТ «ІДЕЯ БАНК», одначе прагнення знайти роботу за фахом переважило. Щасливий квиток у вигляді третього скерування на роботу у середню школу № 84, звідкіля надійшла заявка на бібліотекара, відвідувачка отримала у жовтні. Її радості не було меж, адже за сприяння центру зайнятості знайшлася робота, про яку дівчина мріяла з дитинства, вона стала членом колективу освітньої установи, із головою поринула у цікавий та безмежний світ книжок, і тепер успішно передає школярам свою щиру любов до друкованого слова.
Недовго довелося шукати роботу за спеціальністю й Тетяні Олександрівні Марко, 1995 року народження, психологу, випускниці Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Уперше дівчина переступила поріг Львівського Будинку праці у січні поточного року. Тоді вона, інвалід 1 групи по зору, навіть і не сподівалася, що невдовзі, буквально за неповних три тижні, поверне особистому консультанту Х. Потюк доленосне скерування із дошкільного навчального закладу № 42 із наказом про прийом на роботу психологом. Останній візит до центру зайнятості їй запам’ятається надовго: обличчя Тетяни світилося невимовним щастям, адже збулася її заповітна мрія, вона працюватиме, застосовуватиме набуті професійні знання, уміння та навички на практиці, допомагатиме діточкам долати різні труднощі та незгоди психологічного характеру.
Аналізуючи проблеми у сфері працевлаштування випускників навчальних закладів, напрошується висновок: здебільшого працедавці бажають, щоб претендент на ту чи іншу посаду був кваліфікованим і з досвідом роботи. А де ж молодим спеціалістам із новесенькими дипломами у руках одразу після вищої чи професійно-технічної школи здобути такий досвід? Тільки найбільш свідомі керівники підприємств, установ чи організацій розуміють, що іноді з учорашнього студента можна виплекати гарного спеціаліста, головне, щоби у кандидата було бажання професійно удосконалюватися та розвиватися. Натомість і у випускників зчаста спостерігаються завищені амбіції, позаяк розраховують вони на далеко не мінімальну заробітну плату, цікавий соціальний пакет, додаткові пільги та преференції. Розуміючи кадрові потреби працедавців і наміри пошуковців роботи, особисті консультанти, а тапер кар’єрні радники, намагаються збалансувати інтереси обох суб’єктів ринку праці, нагадуючи працедавцям, що кожний із нас колись шукав роботу вперше, а молодь закликають зменшити свої запити, показавши на ділі, що вони вміють і знають.
Галина Носалик, заступник начальника відділу організації працевлаштування населення Львівського міського центру зайнятості