Нещодавно відбулася зустріч фахівця Дрогобицького МРЦЗ з працівниками кадрової служби Дрогобицької виправної колонії Львівської області № 40. Під час перемовин сторони обговорили напрями подальшої співпраці та можливості укомплектування актуальних вакансій. А потрібні установі інженер ВІГЗ (інтендантського господарського забезпечення), інженер-енергетик, інженер-будівельник, комірник, технік-доглядач, електромонтер з обслуговування підстанції, електрогазозварник.
У ході візиту на режимне підприємство пригадалася історія установи. Можливо, читачам буде цікаво її почути.
Отже, як гласить народна легенда, наближена до австро-угорського цісарського двору знатна особа Бригіда Лембергська домоглася спорудження в’язниці на місці загиблого від рук розбійників свого чоловіка графа Лембергського. Відтак, за річкою Тисменицею, ліворуч від дороги з м. Дрогобича до м. Трускавця, під горбом за колючим дротом розташувалося поселення. Довкола нього височіли вартові вежі. Новобудову дрогобичани охрестили «Бригідками». Офіційна ж назва установи – Дрогобицька виправна колонія середнього рівня безпеки.
На початку ХХ-го століття в цьому місці шуміли віковічні могутні дерева. Одначе за цісарським рескриптом сюди прийшли будівельники. Спершу була розширена діюча поряд цегельня, де виготовлялася, точніше випалювалася, цегла для спорудження в’язниці та житлових будинків майбутнього персоналу установи.
Дрогобицькі «Бригідки» були розраховані на утримання 700 засуджених. Першими в’язнями стали австрійські карні злочинці, переведені з Станіславської (Івано-Франківської) тюрми. Вони ж і продовжили розбудову закладу, працюючи на цегельні та ремонтуючи дороги.
Цікаво, що у неділю в’язнів-поляків під супроводом неозброєних охоронців водили до м. Дрогобича до костелу, а українців – до церкви на богослужіння. Згодом у в’язниці побудували і відкрили каплицю (церкву), де ксьондз і священик регулярно відправляли літургії.
У 1911 році спорудження в’язниці завершилося. За Польщі в установі утримували під вартою вже не тільки кримінальних, але й політичних злочинців. Це були здебільшого українські патріоти, котрі в умовах жорстокого окупаційного режиму різними методами боролися за визволення з-під польського ярма.
У період з 1939 до 1944 року будівля в’язниці використовувалася за своїм прямим призначенням як радянською владою, так і німецькими окупантами. На території установи було страчено чимало військовослужбовців і мирних жителів. Після визволення Дрогобича від окупаційних військ у 1944 році тут поперемінно функціонувала тюрма для чоловіків загального режиму та жіноча колонія загального режиму. У 1970 році наказом від 30.04.1970 р. № 19 установа перейменована в ВЛ 315/40.
Нині підприємство Дрогобицької ВК-40 – машинобудівного профілю. Тут розміщені та укомплектовані відповідним технологічним обладнанням інструментальний, збиральний, столярний, штампувальний цехи, дільниця з ремонту автомобілів, товарів широкого вжитку, пилорама. А ще – обладнано 4 спортивні майданчики, 2 спортзали та 6 релігійних приміщень.
Тетяна Новак,
провідний фахівець відділу взаємодії з роботодавцями Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості