На відміну від інших мешканців Луганщини, котрі не знали куди втекти від обстрілів окупантів, вибухів гранат і крові, що ріками лилася під час збройних сутичок з ворогом, Марії Ярославівні пощастило. Адже вона – виходець із Західної України, тому, коли терпіти присутність поруч смерті не стало сил, на сімейній раді разом з чоловіком твердо вирішили покинути місто Олександрівськ і повернутися у село Плоске, що у Старосамбірському районі Львівської області.
Батьківська хата тепло прийняла новосельців, не дарма кажуть, що рідні стіни лікують. Коли трохи призвичаїлися, виникло інше питання – за що жити і годувати дітей? А їх двійко, їм і їжа потрібна, і вітаміни, і одежина. Тоді й звернулася пані Марія до Старосамбірського РЦЗ з надією знайти роботу. Але відразу працевлаштуватися не вдалося, адже село гірське, знаходиться далеченько від районного центру, та й вакансій у прикарпатському краї не так уже й багато, щоби було з чого обирати. Одначе у центрі зайнятості жінку заспокоїли, пообіцяли допомогти, а допоки знайдеться щось прийнятне, її визнали безробітною і призначили виплату матеріального забезпечення.
Посадовці ЦЗ доклали максимум зусиль, щоби сім’я з двома маленькими дітьми не залишилася без засобів до існування. Питання пошуку місця праці для внутрішньо перемішеної сім’ї порушувалося на засіданнях у райдержадміністрації, розглядалося під час зустрічей з соціальними партнерами, звучало на щотижневих нарадах у РЦЗ. Урешті-решт проведена робота увінчалася успіхом.
Якось під час перемовин із власницею мережі магазинів Н. М. Вархоляк спеціалісти ЦЗ розповіли їй про проблеми переселенки. Та, недовго думаючи, погодилася розглянути її кандидатуру, адже якраз в одну із крамниць потрібні були додаткові робочі руки. Ось так і була досягнута згода про працевлаштування безробітної на нове робоче місце з наданням працедавцю компенсації у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Попередньо Марія Ярославівна пройшла стажування, під час якого вивчала асортимент товару, правила зберігання продукції та інші нюанси торговельної справи. Успішно продемонструвавши професійні та ділові якості, а також комунікаційні здібності, у липні торік жінка приступила до виконання посадових обов’язків продавця продовольчих товарів.
Але з поля зору посадовців ЦЗ вона не випала. Упродовж шестимісячного періоду працівники центру зайнятості здійснювали індивідуальний супровід новоприйнятого працівника з метою закріплення та адаптації на робочому місці. Нині колишня клієнтка ЦЗ продовжує трудитися, вона задоволена як роботою, так і атмосферою у трудовому колективі, а працедавець вдячний їй за вправність, акуратність і високу культуру обслуговування покупців.