Провідник пасажирського вагона під час повномасштабної війни – це надзвичайно відповідальна, емоційно важка та небезпечна професія. Залізниця стала «дорогою життя» для мільйонів українців, військових та евакуйованих. За кожним рейсом стоять люди, які щодня сумлінно виконують свою роботу, допомагаючи іншим доїхати до безпечного місця, повернутися додому чи зустрітися з рідними.
Наша героїня, Любов Кобіль, ще з дитинства мріяла стати провідницею. Однак лише у 34-річному віці вона здобула цю професію у Львівському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту. Після навчання молода жінка відразу пішла працювати за новим фахом.
Попередньо пані Люба закінчила Львівський інститут економіки і туризму за спеціальністю «Технології харчування», працювала майстром виробничого навчання та продавцем-консультантом. Проте дитяча мрія про залізницю залишалася з нею.
До жовківської служби зайнятості за пошуком місця праці жінка звернулася після декретної відпустки. Дитина підростала і Люба хотіла повернутися до улюбленої роботи у вагонне депо. Жінку не зупинили нові обставини роботи провідників, адже під час війни класична «дорожня» романтика стукоту коліс і нових міст змінилася, перетворившись на глибоку місію людяності та порятунку, коли треба працювати під час повітряних тривог або під обстрілами, здійснювати евакуаційні рейси та перевезення військових.
Тож кар’єрні радники разом з безробітною активно опрацьовували базу вакансій Державної служби зайнятості, долучили до роботи рекрутинг, наполегливо працювали з роботодавцями і допомогли молодій жінці упродовж місяця повернутися до улюбленої справи. У серпні Л. Кобіль була працевлаштована у ВП «Пасажирське вагонне депо Львів» АТ «Українська залізниця» на посаду провідника пасажирського вагона. Робота Любі до снаги, жінка фахово виконує свої обов’язки, відповідально обслуговує пасажирів, надає їм у разі потреби психологічну підтримку.
Попри втому, недосипання та постійні ризики, українські залізничники щодня доводять, що їхня відданість справі сильніша за будь-які труднощі. І Люба горда бути сьогодні частиною «Укрзалізниці». І нехай її потяги ходять за розкладом, а кожен рейс завершується щасливим прибуттям!