Неодноразово ставила собі запитання, що нового, що змінилося в обслуговуванні клієнтів від часу розподілу функцій між реєстраторами та кар’єрними радниками? Відповідь знайшла, коли вкотре зайняла провідне місце у холі центру зайнятості, виконуючи функції реєстратора.
До роботи підготувалася заздалегідь: переглянула актуальні та перспективні вакансії, вимоги працедавців до претендентів, з’ясувала, за якими професіями і коли розпочинається навчання у ЦПТО ДСЗ, вивчила графік групових заходів на найближчий період тощо.
І хоча досвід роботи з людьми у мене – достатньо великий, детально володію інформацією про стан ринку праці, перспективами створення нових робочих місць, стратегією розвитку регіону в цілому, усе ж чимале число клієнтів, котрі зранку звернулися до філії, мене насторожило.
Для оперативності надала всім профінформаційну послугу: назвала пропозиції працевлаштування, показала інформаційні матеріали на стендах, процедуру пошуку роботи через банкомат вакансій, паспорти підприємств, які мають потребу в кадрах.
Серед пошуковців роботи двоє чоловіків доволі пасивно реагували на презентацію соціальних послуг, запитували про можливість отримання довідки про перебування на обліку, а після ознайомлення із базою вакансій та варіантами гарантованого працевлаштування вирішили взагалі покинути центр зайнятості.
Це саме та категорія осіб, про яку неодноразово доповідають реєстратори, називаючи таких відвідувачів тими, що прийшли за виплатами. Проте не у нашій ситуації і не у час впровадження в роботу інституту кар’єрного радника, коли до кожного клієнта застосовується індивідуальний підхід задля працевлаштування, вишукуються різні способи задіяти особу до продуктивної зайнятості.
Серед інших клієнтів – випускник коледжу, молодший спеціаліст – з цікавістю дослухався до інформації про стан ринку праці, за результатами первинного анкетування визначено середній потенціал працевлаштування і скеровано до кар’єрного радника.
З-поміж відвідувачів привернув увагу молодий хлопчина, котрий зосереджено переглядав вакансії у секторі самостійного пошуку роботи, щось ретельно занотовував. Під час співбесіди з ним перелічила всі привабливі сторони пропонованого місця праці: і заробітна плата висока, і соціальні гарантії зберігаються, і робота за місцем проживання. Оскільки щире бажання працювати переповнювало мого клієнта, переконати його у доцільності піти на співбесіду на підприємство було доволі легко. Поспілкувавшись з представником кадрової служби, погодивши з п. Іваном усі нюанси, видала йому скерування на роботу.
Працюючи реєстратором, ще раз переконалася, що для досягнення мети, тобто працевлаштування клієнта, окрім знання законодавчих і нормативних документів, необхідно застосовувати індивідуальний прийом до потреб кожного відвідувача, надавати якісні послуги, враховуючи не тільки вимоги роботодавців, а й можливості та трудовий досвід відвідувачів. А ще – прийшла до висновку, що основним і найбільш вагомим мотиватором до роботи завжди була й надалі залишається висока заробітна плата.
Леся Качмар, директор Стебницької міської філії Львівського ОЦЗ