В Україні сьогодні чимало чоловіків та жінок захищають свою країну у війську. Саме завдяки цим людям більшість з нас може ходити на роботу, виховувати дітей, платити податки, донатити, займатися волонтерською діяльністю та продовжувати підтримувати одне одного. Проте, варто пам’ятати, що за великою кількістю військових стоїть неймовірна сила – їх родини. Люди, які живуть у постійному очікуванні, які люблять, підтримують та мотивують наших захисників. Зазвичай ми навіть не задумуємось, що в кожній громаді, у кожному колективі, у кожній черзі до лікаря є дружина, партнерка, наречена, мати, донька, сестра чи бабуся військового.
Державна служба зайнятості підтримує кожну людину, яка звертається по допомогу. Серед наших клієнтів є жінки, чиї близькі захищають Україну. Наші фахівці знають їхні історії, розуміють потреби та готові бути поруч. Сьогодні, у Всесвітній день ментального здоров'я, долучаємося до тематичної хвилі «Підтримка жінок, чиї близькі служать» створеної спільно з ЮНІСЕФ Україна в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» – ініціативи першої леді Олени Зеленської.
Наприклад, Світлана Мазур із села Бронниця за сприяння Могилів-Подільській філії Вінницького обласного центру зайнятості освоїла традиційно «чоловічу» професію – трактористки. Родина жінки має сімейне господарство. Коли чоловік клієнтки Служби зайнятості пішов захищати країну, ферма повністю перейшла в її управління. Проте державна програма навчання жінок за експериментальним проєктом дозволила пройти освітній курс в Вінницькому обласному автоучбовому комбінаті та утримати в своїх руках розвиток родинної справи.
«Роботи я ніколи не боялася, звикла до землі, до техніки, до щоденних турбот. Раніше, до війни, ми все робили разом. Я постійно була поруч біля трактора, на сівалці, тому техніку я розуміла. На мою думку, зараз українська жінка не може дозволити собі бути слабкою. Я мушу бути достойною свого чоловіка», – розповідає Світлана Мазур.
Сьогодні ця жінка не просто керує технікою, а продовжує справу, яку вони з чоловіком розпочали разом.
Ще одна дружина ветерана – Олена Нікітіна. Доки її чоловік захищає родину, підприємниця продовжує працювати, розвивати власну справу та створювати робочі місця у рідному Новодністровську. Жінка отримала грант 200 тисяч гривень в Чернівецькому обласному центрі зайнятості на розширення власного кабінету в секторі косметичних послуг.
«Поки мій чоловік захищає Україну, я тут тримаю наш тил. Працюю, розвиваю бізнес, створюю робочі місця, підтримую родину. Зараз кожен робить те, що може і вміє найкраще. Для мене моя робота – це теж внесок, бо я продовжую працювати, сплачувати податки, давати людям роботу і розвивати свою справу», – говорить Олена Нікітіна.
На дві нові вакансії дружина захисника працевлаштувала людей, які перебували на обліку в службі зайнятості. Більше того, підприємниця долучилася до державної програми «Досвід має значення» та залучила до роботи досвідчених людей із вагомим професійним досвідом.
Ще одна грантерка і дружина захисника Ірина Сторощук двічі користувалася послугами Шептицької філії Львівського обласного центру зайнятості для підсилення власного центру догляду за дитиною «ДоМіСолька».
«Я двічі скористалася допомогою держави. Спершу, як дружина ветерана, брала участь у грантовій програмі й отримала 500 тисяч гривень на дитячий майданчик для розвитку бізнесу. Потім, як приватна підприємниця, подавала документи на енергопідтримку. Мені прийшли 13,5 тис. грн, якими я покрила витрати за послуги з електропостачання», – розповідає Ірина Сторощук.
А Тамара Дахно з Козельця Чернігівської області чотири місяці служила бойовою медикинею на Донеччині. Повернулася до свого 11-річного сина, оскільки її чоловік добровольцем пішов боронити країну на Запорізькому напрямку. Жінка прийшла до Чернігівського обласного центру зайнятості з єдиним проханням: знайти їй хорошу роботу продавця. Захисниця має за цим напрямом 16 років досвіду та бачить розраду в швидкому та не нав’язливому спілкуванні з людьми. Колишня бойова медикиня, нині дружина ветерана працює в магазині одного з місцевих підприємців.
«Серед людей якось легше, я відволікаюся, постійно спілкуюся з покупцями і отримую від цього задоволення», – ділиться Тамара Дахно.
Дружина захисника Лариса Шашкова із Тульчинського району знаходить розраду в суспільно корисних роботах Вінницького обласного центру зайнятості. Доки вона чекає чоловіка з війни, плете маскувальні сітки в спілці «Студенянські бджілки».
«Більше мотивації допомагати військовим, ніж у їхніх дружин та матерів, немає ні в кого», – переконана Лариса Шашкова.
Служба зайнятості підтримує кожного, хто чекає рідну людину з війни.
Сьогодні окремо акцентуємо увагу на проєкті «Адаптація послуг та розбудова мережі підтримки для жінок, чиї близькі служать», який реалізовують Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?» у партнерстві з ЮНІСЕФ. Детальніше про способи допомоги за межами центрів зайнятості, можна дізнатися за посиланням.