Нині одним з основних завдань загальнодержавного масштабу є легалізація заробітної плати й офіційне оформлення трудових відносин між працедавцями та найманим персоналом. Так, відповідно до Конституції України кожен громадянин має право на працю, яку вільно обирає та погоджується виконувати. Незважаючи на те, що робота в тіні позбавляє соціального, пенсійного та медичного забезпечення, чимало наших співвітчизників надають перевагу саме такому виду зайнятості. Нелегальна трудова діяльність – це відсутність захисту від незаконного звільнення, гарантій на безпечні умови праці, права на відпочинок.
Проблема офіційного працевлаштування була, є і залишається надзвичайно актуальною. Зчаста бажання ухилитися від сплати податків грає з бізнесменами злий жарт, бо зекономивши кілька сотень на зарплаті підлеглого, можна у рази більше коштів сплатити у вигляді штрафу. На тих, хто використовує робочу сили без належного оформлення документів, чатує небезпека. Підприємець, котрий веде непрозорий бізнес, не може чітко прописати права та обов’язки найманих працівників, притягнути їх до матеріальної відповідальності, заставити дотримуватися правил трудового розпорядку, зменшити ризик безкарності під час виконання посадових обов’язків. Натомість офіційно зайняті краяни – це згуртований колектив, об’єднаний спільною метою, цілями та завданнями.
І ще – додержання працедавцем норм чинного трудового законодавства та виплата гідної зарплати гарантує злагоджену роботу підлеглих. Тому кожен громадянин повинен самостійно вирішити, що для нього є важливішим: жити лише сьогоденням або ж мати впевненість у завтрашньому дні. Не дарма у народі кажуть: «Що посієш, те й пожнеш».