Кепкування з людини на робочому місці, підвищення на неї голосу, знецінення думки чи переобтяження емоціями – це порушення особистих кордонів в професійній діяльності. Державна служба зайнятості не лише допомагає знайти роботу, але й пояснює, як зробити її максимально екологічною. Про способи безпечного відстоювання власної думки та способи інтерпретації таких навиків у всі сфери життя розповіла провідна фахівчиня відділу профорієнтації управління організації надання послуг Київського обласного центру зайнятості Яна Кошелівська.
Наявність в людини особистих кордонів є основною її психологічного благополуччя. Проте, для початку потрібно розуміти суть цього поняття. Такі психологічні межі – це наші очікування та потреби, які допомагають почуватися безпечно та комфортно у взаємодії з іншими.
«Термін особисті кордони в нашій країні почав використовуватися не так давно. Тому не всі розуміють суть цієї філософії. Основними ознаками того, що людина не до кінця розуміє суть цього поняття, є постійне відчуття переобтяженості, часті гнів та обурення від прохань, уникнення спілкування і найстрашніше – вигорання», – пояснює Яна Кошелівська.
Фахівчиня з профорієнтації звертає увагу, що дуже важливим є розуміння значення особистих кордонів. З одного боку потреби всіх людей приблизно однакові, але відрізняються вони пріоритетністю. Кожен із нас прагне піклуватися про себе, мати можливість попросити інших про допомогу, висловлювати власні потреби, мати навички запобігання перенапруженню та розуміти шлях до здорових стосунків. Для цього люди використовують три різні способи взаємодії з іншими.
Перший – це пористі особисті кордони, які характеризуються співзалежністю, нездатністю відмовляти та догоджанням іншим. Повною протилежністю їх є жорсткі кордони, вони передбачають відсутність відвертості, уникання вразливості чи розрив контактів за першої несприятливої нагоди. Обидва ці способи є токсичними для людини і завжди призводять до загострення ситуацій в майбутньою.
«Третій спосіб – це здорові особисті кордони – єдиний безпечний тип взаємодії з людьми. Для нього характерними є чітке формулювання цінностей людини, врахування власної думки при прийнятті рішень та вміння відмовляти. Серед сфер, у яких нам зазвичай потрібні особисті кордони: сім’я, робота, романтичні стосунки, дружба та соцмережі. Ці три складові здорових особистих кордонів здатні гарантувати спокій у всіх цих соціальних середовищах», – наголошує Яна Кошелівська.
Загалом існують п’ять типів особистих кордонів: фізичні, інтелектуальні, емоційні, часові та матеріальні. За словами фахівчині з профорієнтації фізичні кордони найчастіше порушуються коли колеги на роботі надмірно тактильні та люблять торкатись співрозмовника чи обніматися. Це ситуації, коли люди не розуміють кордонів інших та можуть підходити під час розмови надто близько. Інтелектуальні особисті кордони – це повага до розумових здібностей колег. Їх порушення – це кепкування над кимось через певні погляди, перехід на крик в разі вирішення якихось проблем, відмова вислухати думку опонента. До порушення емоційних особистих кордонів відносять надмірну відвертість, тобто надто особисті розмови на роботі, переобтяження співрозмовника емоціями чи вимоги поділитися надто особистою інформацією. Часові особисті кордони в першу чергу означають, що поза межами робочого дня, давати працівнику якісь завдання – це моветон. Дзвонити і писати колегам ввечері та у вихідні дні не можна, якщо це окремо не визначено трудовим договором. Порушення матеріальних особистих кордонів передбачає взяття коштів чи речей у борг і їх неповернення, або надмірне протермінування часу віддавання. Чи, навіть, позичання речей, які були позиченими.
«Єдиним здоровим способом подолати такі порушення особистих кордонів є асертивність. Це здатність впевнено та чесно відстоювати власні права, потреби та погляди, але поважаючи при цьому кордони та права інших людей. Це «золота середина» між пасивністю та агресією. Вона передбачає вміння говорити «ні», висловлювати свої почуття, приймати компліменти та вести переговори без приниження чи образи співрозмовника», – наголошує Яна Кошелівська.