Людяність, відповідальність, любов до праці, бажання приносити користь іншим – такі чесноти притаманні приватному підприємцю Володимиру Перогу, котрий після повернення з АТО за сприяння Турківської районної філії Львівського ОЦЗ отримав одноразову виплату допомоги з безробіття і відкрив у селі Боберка власну пекарню. Йому довелося на полі бою побачити багато горя і біди, а відтак – переоцінити життєві цінності. Як ніхто інший, він знає смак обпаленого війною хліба, ціну армійської дружби, значення слів підтримки, що гоять рани та вселяють надію. З усією відповідальністю він взявся за реалізацію бізнес-проєкту, і йому це вдалося: нині духмяна випічка пана Володимира користується попитом не лише у жителів Турківщини, а в сусідній Закарпатській області. А ще нею смакують українські воїни на передовій.
Не дивно, що підприємець перейнявся долею Любові Бонцю, котра після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України переїхала із тимчасово окупованого Херсона на захід Галичини й оселилася у віддаленому від райцентру селі Боберка. Місцевість, що знаходиться на межі із братньою Польщею, славиться мальовничими краєвидами, однак роботу тут знайти доволі складно. Довго не думаючи, вимушено переміщена жінка звернулася по допомогу у працевлаштуванні до спеціалістів районної філії ЛОЦЗ. Їй хотілося знайти роботу якомога ближче до місця проживання, щоби не витрачати на доїзд багато часу.
Як з’ясувалося згодом, візит до служби зайнятості став доленосним. Посадовці філії відразу почали розглядати різні варіанти працевлаштування. Згадали про колишнього клієнта, власника пекарні, що веде діяльність у с. Боберка, зателефонували йому, домовилися про зустріч з п. Любою, котра у рідному місті працювала пекарем. При цьому ще й порадили працедавцю підготувати документи для отримання компенсації витрат з оплати праці, що надається державою у разі забезпечення роботою вимушено переміщених осіб.
Ось так і склалася ця успішна історія: працедавець створив для переселенки нове робоче місце, Любов Федорівна знайшла роботу до душі, а спеціалісти служби зайнятості якісно виконали посередницькі функції.
«Я дуже рада, що завдяки службі зайнятості займаюся тим, що приносить радість, – каже Л. Бонцю. І додає. – Щаслива, що маю змогу випікати смаколики, які за найменшої можливості пекарня передає хлопцям на передову. Хай випечений з любов’ю хліб додає їм сили з перемогою повернутися додому!».
Задоволений новою працівницею й Володимир Періг. За його словами, вона не тільки чудовий пекар, а й душа колективу, що заряджає позитивом, оптимізмом, вірою у ЗСУ.