Мабуть, нема у Стрию перехожого, у котрого б не запаморочувалося в голові від солодко-ванільного запаху духмяної випічки, що лине за кілька метрів до входу у «Сімейну пекарню». Аромат приємно лоскоче ніздрі, вабить і дурманить так, що ноги самі несуть тебе туди, де за прозорим склом рядочками викладені хрумкі круасани, посипані цукровою пудрою булочки, рум’яніють пиріжки з розмаїтою начинкою чи хлібини.
Власник закладу – молодий, завзятий, енергійний і водночас скромний чоловік. Знайомимось, це – приватний підприємець і кандидат технічних наук Віталій Влах. Отримавши диплом вишу, він продовжив навчання в аспірантурі, мріяв пов’язати життя з наукою. Одначе не склалося, спало на думку спробувати свої сили у бізнесі.
– Ідея започаткувати власну справу народилася у Польщі. Відвідуючи не раз сусідню країну під час туристичних подорожей, помітив одну особливість: там у великих чи малих містах майже в кожному кварталі є своя пекарня, куди місцеві жителі ходять за свіжим хлібом чи булочками. Поцікавився таким видом бізнесу в Україні, а тоді зважився купити франшизу. Визначився з локацією, придбав обладнання. Залишилося основне – знайти персонал. Впоратися з цією проблемою допоміг Стрийський міськрайонний центр зайнятості. Мені скерували безробітних, охочих трудитися у пекарні. Зараз у штаті – вісім працівників, усі працевлаштовані за скеруванням служби зайнятості.
Зі слів Віталія Влаха, йому сподобалася програма стажування, якою скористався перед тим, як прийняти претендентів на постійне місце роботи. Адже таким чином він мав можливість придивитися до кандидатів, оцінити їхні особистісні якості, дисциплінованість, сумлінність. А ще підприємець зумів заощадити власні кошти, оскільки трьох безробітних забезпечив новими робочими місцями. Тепер щомісяця отримує від центру зайнятості компенсацію зі сплати єдиного соціального внеску. Наче б то й не дуже велика сума, одначе, якщо її помножити на три, то за рік виходить непогана економія коштів.
Задоволені роботою у «Сімейній пекарні» й колишні клієнтки центру зайнятості. Приміром, пані Уляна зізнається, що завжди любила пекти, хоча на кондитера не вчилася. Звісно, з такими обсягами, як у пекарні, їй не доводилося мати справу. Але, як кажуть, не святі горшки ліплять. З часом освоїла всі технологічні процеси, призвичаїлася до графіку роботи, дружнього колективу.
«Моє хобі переросло у професію, – каже жінка, усміхаючись. – І я щаслива, що так сталося. Наші хлібобулочні вироби завжди свіженькі, а їхній асортимент – широкий. Найвибагливіший покупець знайде випічку до смаку: одним до вподоби пиріжки з соленою начинкою, інші ласують солоденькою здобою. Не дивно, що тут завжди людно, адже наші клієнти задоволені якістю пропонованого їм товару».
Майже рік минув з часу, коли Віталій Влах поринув у сферу бізнесу. Підприємець каже, що не прогадав із вибором виду діяльності. Тепер думає про відкриття ще однієї точки. А добір персоналу, звісно, доручить центру зайнятості.
Відділ інформаційної роботи Львівського ОЦЗ