Закон надає дозвіл роботодавцям укладати з новими працівниками термінові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.
На період дії воєнного стану працедавець може перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за винятком переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії).
Також роботодавець може в період воєнного стану звільнити працівника в період його тимчасової непрацездатності або відпустки (крім декретної та з догляду за дитиною) з першого дня після завершення непрацездатності або відпустки.
Закон дозволяє зупиняти окремі положення колективного договору, відмовити працівникові в наданні будь-якого виду відпусток, окрім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами й відпустки з догляду за дитиною, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах, що належать до критичної інфраструктури.
Працівник у зв’язку з веденням бойових дій у районі місця роботи може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого терміну попередження (за винятком примусового залучення до суспільно корисних робіт або на об’єктах критичної інфраструктури).
Документ допускає збільшення нормальної тривалості робочого часу в період воєнного стану до 60 годин на тиждень. А для працівників із скороченою тривалістю робочого часу – до 50 годин на тиждень. Час початку і завершення щоденної роботи визначає роботодавець.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.
Упродовж періоду воєнного стану роботодавець на прохання працівника може без обмежень надавати відпустку без збереження заробітної плати.
Водночас роботодавець звільняється від відповідальності за порушення термінів оплати праці, якщо доведе, що причиною стало ведення бойових дій та інші обставини непереборної сили.
Закон набуває чинності з дня, наступного за днем опублікування. Він оприлюднений у парламентській газеті «Голос України» від 23 березня.