Згідно із частиною 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (повний текст – за посиланням http://surl.li/ifqh) право на виплату допомогу з безробіття залежно від страхового стажу зберігається за застрахованими особами, що в установленому порядку визнані безробітними, страховий стаж котрих упродовж 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування становить не менш як сім місяців.
Таким особам розмір допомоги з безробіття визначається у відсотках до їхньої середньої заробітної плати (доходу), і залежить від страхового стажу: до 3 років – 50%; від 3 до 6 років – 55%; від 6 до 12 років – 60%; від 12 до 18 років – 65%; від 18 до 24 років – 70%; від 24 до 30 років – 75%; понад 30 років – 80%. При цьому розмір допомоги з безробіттю для таких безробітних не може бути меншим за мінімальний, встановлений для цієї категорії осіб
Ще один нюанс: для особи, страховий стаж якої становить не менше 15 років і котра упродовж 15 років, що передували місяцю надання статусу зареєстрованого безробітного, не отримувала допомогу з безробіття, під час визначення розміру допомоги з безробіття відсотки до середньої заробітної плати (доходу) збільшуються на 10 відсоткових пунктів.
Якщо страховий стаж особи, що визнана безробітною, упродовж 12 місяців, що передували реєстрації її як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування є меншим за 7 місяців, допомога з безробіття призначається в мінімальному розмірі.
Такі правила застосовуються з 29 жовтня 2022 року відповідно до Закону України від 21 жовтня 2022 р. № 2622-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці».