Теперішнє життя пані Тетяни нагадує буденність інших українок, які втекли від пекельної війни на захід нашої країни. Нові реалії, нові виклики, нові проблеми. Наприкінці лютого вона разом з донькою покинула рідне місто: у Херсоні залишила дім, роботу, родичів і друзів. Одне слово, усе те найдорожче, за чим до болю щемить серце.
– Донька давно мріяла побувати у Львові. Бажання здійснилося. Хоча нагода випала не за таких обставин, як мріяла, – ділиться думками п. Тетяна. – Нині тут орендуємо житло за доволі нормальною ціною.
За її словами, як тільки поселилася в квартиру, то тижнів зо два майже не виходила на вулицю, нон-стоп слухала новини. Не могла прийти до тями від того, що відбувається в Україні.
– А потім я зрозуміла: більше так тривати не може, – продовжує вона. – Потрібна робота, гроші на найнеобхідніше: їжу, предмети першої необхідності, оплату житла… У Херсоні я працювала закрійницею, саме тому в місті Лева через соціальні мережі почала шукати подібне місце праці, розглядала також вакансії швачки. Зрештою в інтернеті побачила адресу центру зайнятості й вирушила на вулицю княгині Ольги, 122.
Фахівці служби ввічливо та уважно вислухали жінку, запропонували декілька пропозицій працевлаштування.
– Обслуговуванням ваших спеціалістів задоволена, – каже п. Тетяна, – Одразу видалися прийнятними два варіанти. Проте згодом з’ясувалося, що до цих місць роботи буде доволі далеко добиратися.
Нині жінка стажується в одній зі швейних фірм нашого міста, каже, що на тижні з’явилася вакансія поблизу теперішнього дому. Тож вона обов’язково туди піде і все розвідає. А наразі до п. Тетяни систематично телефонують фахівці рекрутингового відділу міського центру зайнятості й ознайомлюють її з новими пропозиціями роботи.
На запитання, чи скористалася вона допомогою в розмірі 6500 грн, що надається найманим працівникам у рамках програми «єПідтримка», відповідає, що ці кошти не отримала, оскільки трудилася в рідному місті неофіційно…
Насамкінець жінка додає: «Усім, хто опинилися в такому ж становищі як і я, раджу одне – не покладайте рук, працюйте! Розумію, нам усім важко, багато всього довелося пережити, але ми просто зобов’язані своєю працею допомогти тим, хто нині тримає небо над нами».
Львівський обласний центр зайнятості