Сім’я Коваленків у травні 2025 року приїхала до Нового Роздолу з Харківської області. Подружжя не просто шукало притулку, після вимушеного переїзду вони цілеспрямовано вирішили будувати майбутнє на теренах Західної України. Переселенці оббулися, "видихнули" і почали шукати місце праці. Пропозицій роботи було багато - адже кадровий голод, спричинений війною, дається взнаки по всій країні.
Так як Яні і Роману Коваленкам хотілося якнайшвидше знайти "свого" працедавця, то вирішили звернулися за професійною допомогою до Новороздільського відділу служби зайнятості. Тут переселенці отримали підтримку і роботу. А було це так...
Яна Коваленко за освітою фахівець з автотранспорту, проте її професійний шлях був різноплановим: від логістики до організації подорожей. Амбітна жінка любила пізнавати щось нове, тому охоче погодилася на пропозицію кар'єрного радника підвищити кваліфікацію за напрямом «Основи IT-грамотності та кібербезпеки для початківців» у Львівському центрі ПТО ДСЗ. Нові знання стали для безробітної додотковим бонусом на співбесіді у КП "Розділ", куди Яна отримала скерування на роботу по завершенні навчання. Підприємство шукало бухгалтера і наполеглива Яна зуміла переконати працедавця, що звести "дебет-кредит" їй під силу. Тож комунальне підприємство отримало нову працівницю, а Яна Коваленко - бажану роботу та фінансову стабільність.
Роман Коваленко також не залишався без діла. Маючи посвідчення водія категорії _та досвід роботи у різних сферах діяльності, чоловік отримав у службі зайнятості профконсультаційну послугу, за висновками якої зрозумів, що його справжнє покликання і є робота з технікою. Найбільше до душі Роману припала вакансія слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування, яку подало ТОВ "Захід - Солод". Такі фахівці зараз "на вагу золота", тому. після короткотермінового стажування безпосередньо на підприємстві, пан Роман був офіційно працевлаштований на одному з кращих підприємств району.
Історія успіху вдалася - сьогодні сім'я Коваленків є невід'ємною частиною громади Нового Роздолу. Праця додає сили і жити, і надіятися, і вірити... Вірити треба.