Розмовляючи з М. Кохан, мимоволі заряджаєшся її енергією та ентузіазмом. Здавна Марія Петрівна, інженер-системотехнік за фахом, мріяла про бізнес. Але не складалося, позаяк у долі свої дороги… А вони повернули так, що певний час жінка працювала в місцевому управлінні соціального захисту населення. Тоді – трудові вояжі до Польщі: тиждень за кордоном, потім якийсь час – в Україні, де старенький батько. Ось так і поділилося життя на два табори, на дві рівні частини.
Одне пані Марія твердо знала: щоб наблизити мрію, треба йти до неї. Саме тому влітку торік придбала павільйон. Згодом від спеціалістів центру зайнятості та управління соцзахисту дізналася про програму «Рука допомога». Пропозиція за кошти проекту придбати обладнання була, як кажуть, в яблучко! Саме те, що їй потрібно для відкриття власної справи. Адже приміщення треба довести до пуття, обладнати стійками, шафами, стелажами, пуфиками, жалюзями… Вирішила скористатися шансом. Для цього і бізнес-план написала, і захистила його у Львові на комісії.
– Були хвилини, коли я навіть жалкувала, що підписалася на проект, бо хотілося зробити все максимально швидко, а так не виходило. Кошти для придбання обладнання дали тільки пізньої осені, коли навіть майстра знайти було дуже складно. А ще постачальник виготовив жалюзі не такого кольору, як мені хотілося, довелося їх повертати, – ділиться думками М. Кохан. – Чому обрала вид діяльності торгівлю жіночим одягом? Бо сама жінка, вплинули й поїздки до Польщі, де трапляються величезні знижки на гуртівнях. Маю чимало візитівок від варшавських бутиків, підтримую з ними контакти.
За словами підприємниці, вона планує не обмежуватися реалізацією суконь, блузок чи костюмів польського походження, а й продавати одяг вітчизняних виробників, а ще – якісне взуття. Для цього жінка має деякі напрацювання, постійних ділових партнерів, обдумала гнучку систему знижок, буде проводити акції, навіть придбала дрібні подаруночки для постійних клієнтів або тих, хто отовариться на певну суму. Але до Великодня, на жаль, крамниця ще не відкриється. Каже, що мінімум півроку доведеться працювати без націнки, аби привабити покупців. Ставку робить на якість продукції, її ексклюзивність, практичність, хоча й розуміє, що клієнтську базу треба формувати роками.
У павільйоні господиня розказує, де і який товар буде розміщений, як виглядатиме вітрина – обличчя крамниці.
– Бантики, рюшечки, стрічечки я не люблю. У мене – свій стиль, має бути все просто, вишукано та елегантно. Це – моя фішка! – говорить пані Марія, –Сподіваюся, що серед жителів району знайдуться ті, хто розділяє мій смак, вони й стануть постійними покупцями.
Ольга Нагірняк, начальник відділу інформаційної роботи Львівського обласного центру зайнятості