Життя – це шлях, що складається з випробувань, невдач і, звісно, перемог. Тільки вмотивовані та сильні духом особи спроможні вистояти у вирі життєвих обставин та досягти успіху.
Нині піде мова про нашого сучасника, що вражає працелюбством, невичерпним оптимізмом і безмежною добротою. Роман Володимирович Пуравець – цілеспрямований, впевнений, доброзичливий чоловік, прекрасний батько, сім’янин. І хоча доля неодноразово заганяла його у «глухий кут», він жодного разу не зрадив основних принципів, яких дотримується, усі виклики життя сприймає як нову логічну задачу.
Після закінчення Турківського професійного ліцею п. Роман працював токарем у ВАТ «Турківський світлотехнічний завод». Згодом одружився, незабаром народилася донечка. Ніщо не віщувало біди. Та вона приходить тоді, коли її ніхто не чекає. Важко захворіла дружина, скорочення на роботі… Життєві труднощі лишень загартували його характер. Адже довелося працювати на різних сезонних роботах, щоби прогодувати сім’ю. Цей відрізок часу він згадує, як період, коли самотужки здобув чимало професій, осягнув багато нового. Хапався за будь-які підробітки: працював бруківником, електриком, опалювачем, слюсарем, пилорамником.
І знову драма – смерть дружини, через важку втрату здоров’я похитнулося. Далі – довготривале лікування, група інвалідності. Чоловік розумів, що тепер знайти роботу самостійно буде непросто. А треба ж допомогти донечці! Довго не роздумував, за допомогою у працевлаштуванні звернувся до Турківської районної філії Львівського ОЦЗ.
«Що ж запропонувати людині з обмеженими можливостями та з таким професійним досвідом?» – розмірковували фахівці районної філії. На ринку праці гірського району, зазвичай, дуже мало вакансій, а коли появляються, то дуже швидко укомплектовуються. Спеціалісти центру зайнятості почали активно вишукувати різні варіанти. Спершу запропонували клієнту взяти участь у громадських роботах, попрацювавши робітником з благоустрою у Турківській міській раді. У період тимчасової зайнятості Р. Пуравець уповні застосував усі набуті професійні знання. Адже треба було вміти все: і бруківку викладати, і розетки полагодити, і вимикачі привести до ладу. Майстром, як кажуть, «на всі руки» керівництво мерії не могло натішитися.
Логічно, що після завершення громадських робіт постійне місце праці для нашого підопічного не забарилося. Йому запропонували вакансію робітника з благоустрою у КП «Турківське житлово-комунальне управління». Без вагань чоловік погодився, адже робота йому до душі. Любить він охайність у всьому, а тепер має змогу щоденно слідкувати за порядком і дарувати почуття радості за чисте довкілля іншим. А ще пан Роман щиро вдячний службі зайнятості за допомогу в пошуку роботи. Він твердо переконаний, що часи змінюються надзвичайно швидко, але такі чесноти як людяність, відповідальність і любов до праці крізь віки залишаються незмінними.
Ольга Беседін, заступник начальника відділу організації працевлаштування населення Турківської районної філії Львівського ОЦЗ