Професій є багато….Кожна з них, має невичерпні можливості для самореалізації. Професійний екскурс сьогодні – у гості до психолога. Адже в реаліях сьогодення затребуваність такого фахівця особливо відчутна. Багато людей потребують допомоги у вирішенні проблеми чи важкої ситуації. Саме психолог, спілкуючись з клієнтом, професійно створює умови, при яких клієнт починає краще розуміти себе та не боїться самостійно приймати вірні рішення. Ксеня Паньків, одна з таких фахівців. І наша розповідь про неї.
Ксенії Паньків свого часу у Сколівській філії Львівського ОЦЗ обіймала посаду завідувача сектора профорієнтації.
Ось що вона розповідає: «Як я стала психологом? Мабуть, варто написати трішки передісторії. Допомагати іншим мені подобалося з дитинства. Звісно, я розуміла, що робити це можна по-різному: хтось лікує, хтось захищає, хтось виховує та навчає, хтось надає правові чи соціальні послуги, хтось будує, але мені до снаги була психологічна підтримка тим, хто потребує допомоги. Мабуть, це мені прищепили батьки ще у ранньому дитинстві».
Першою путівкою в доросле життя Ксенії була робота в службі зайнятості. Саме там вона мала змогу багато чого почерпнути, набратися неоціненного досвіду, навчитися спілкуватися з різними відвідувачами. Коли ж постало питання про пошук нового місця праці, знову на допомогу прийшла служба зайнятості. Ще працюючи у філії спільно з директором Іванною Тимоцко Ксенія почала пошук різних варіантів працевлаштування. І докладені зусилля не були марними: керівник відділу Стрийського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки звернувся до Сколівської філії ЛОЦЗ за допомогою у доборі кандидатури на посаду психолога. Одразу цю вакансію запропонували Ксенії, котра після успішної співбесіди з працедавцем отримала скерування на роботу та працевлаштувалася.
«Я не сподівалася, що так оперативно вирішиться моє питання, – зізнається Ксенія. І додає.– Щаслива тим, що вдалося знайти роботу за фахом. Тепер отриманий у службі зайнятості досвід буду використовувати на практиці на новому місці праці. Таке враження, що Ліна Костенко про мене написала: «І все на світі треба пережити, і кожен фініш – це, по суті, старт, і наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт».
…..