Медичний реабілітаційний центр “Модричі” — один з тих, де облаштували безбар’єрний простір для людей з інвалідністю та маломобільних. Тут також користуються всіма можливостями, щоб покращити умови перебування відвідувачів та вдосконалитися самим. Так з листопада 2023 року тут працює соціальний працівник Павло Козак — він має інвалідність та пересувається на колісному кріслі. Допомагає іншим відвідувачам центру впоратись з наслідками травм чи то хвороб.
Для того, щоб облаштувати робоче місце, центр придбав похилу підіймальну платформу, що коштує 100 000 тис. грн, і став першим у Львівській області, хто отримав компенсацію вартості такого місця. Про урядову програму дізналися від центру зайнятості.
Про цю урядову програму, яка передбачає відшкодування витрат за облаштування робочого місця працевлаштованій особі з інвалідністю, керівництво медичного реабілітаційного центру “Модричі” дізналося у листопаді 2023 року завдяки Дрогобицькому міськрайонному центру зайнятості. Адже до того “Модричі” неодноразово брав участь у різних грантових програмах, які надає центр зайнятості, отримував від них ваучери.
“Взяти участь в програмі вирішили, як тільки отримали інформацію про неї, бо розуміємо наскільки важлива адаптація людей з інвалідністю, — розповідає Софія Кобилецька, директорка медичного реабілітаційного центру “Модричі”. — Ми створюємо всі умови для комфортного відновлення та інтеграції людей з інвалідністю в суспільство у межах нашого центру. Тож вирішили працевлаштувати соціального працівника і забезпечити доступність робочого простору, тим паче коли є така можливість”.
Відзначає, що центр вперше скористався державною програмою для компенсації вартості витрат. Оскільки “Модричі” є приватним закладом і він не має жодного фінансування, то доводиться все робити за власні кошти.
Зі соціальним працівником Павлом знайомі ще з 2014 року
Павло Козак консультував пацієнтів центру “Модричі” з 2014 року. Оскільки пацієнтів дедалі більшало, стало зрозуміло, що необхідно, аби соціальний працівник був в складі мультидисциплінарної команди закладу охорони здоров'я, яка надає реабілітаційну послугу. Тож Павла оформили у медичний реабілітаційний центр “Модричі” на основне місце роботи.
Інших кандидатів у нас не було, адже з Павлом співпрацюємо ще з 2014 року. Він став частиною нашої команди ще до того, як ми його працевлаштували. Загалом соціальний працівник Павло Козак у реабілітаційному центрі “Модричі” розповідає про:
соціальні доплати, пільги та програми від уряду;
механізми забезпечення допоміжними засобами пацієнтам;
можливість працевлаштування людей з інвалідністю;
а також надає психосоціальну підтримку пацієнтам та їх рідним, мотиваційні й юридичні консультації.
Виготовлення підіймальної платформи зайняло 2 місяці
Ще у 2014 році медичний реабілітаційний центр “Модричі” встановив підіймач у дитячому відділенні, а також ліфт у ресторані. Ці засоби мають більшу пропускну здатність, ніж підіймальна платформа. Тож планувалося, що в адаптованому приміщенні для соціального працівника буде розміщена саме звичайна підіймальна платформа без високої пропускної здатності. “Ліфт у ресторані має за годину перевезти велику кількість людей й не спричиняти незручностей повільною роботою. А ось, якщо ми говоримо про кабінет Павла, де може приїжджати один пацієнт на годину, то там уже не потрібні такі масштаби”, — пояснює директорка центру “Модричі”.Раніше хотіли встановити похилу підіймальну платформу для соціального працівника, однак лише завдяки урядовій програмі вдалося придбати її. Замовили платформу ще в жовтні, а вже в грудні вона була встановлена. Адже два тижні зайняло погодження розмірів макета, ще два місяці — на виготовлення самої платформи, а ось її встановлення зайняло день. Виготовляла та встановлювала платформу компанія з Дніпра, де й замовляли інші два підіймачі.
Вартість самої платформи становить 100 000 тис. грн. Монтаж та транспортні витрати центру довелося покривати самостійно. Однак ці витрати становлять половину від вартості суми платформи. “Кабінет соцпрацівника ми облаштували на 3 поверсі — така була можливість. Для цього адаптовували те приміщення, де знаходиться кабінет Павла Козака: тут вставлена платформа, яка дозволяє здолати 8 сходинок від ліфта до кабінету, а також облаштований і санвузол для людей з інвалідністю”, — акцентує Софія.
Комфортність цієї похилої підіймальної платформи у тому, що людина може нею скористатися без сторонньої допомоги.
Для облаштування підіймача центр послуговувався державними будівельними нормами України, а також залучав соціального працівника та інших пацієнтів, щоб вони могли самостійно обирати зручний простір.
Центр “Модричі” на 95% адаптований для людей з інвалідністю та маломобільних груп населення
Спочатку медичний реабілітаційний центр “Модричі” існував як соціальний проєкт, тому що він не був прибутковим, а потребував величезних вкладень. Адже чимало коштів займає й облаштування простору відповідно до вимог безбар'єрності. До того ж центр розпочав роботу на території відпочинкового комплексу, що не був адаптований для людей з інвалідністю, тож облаштування починалося з нуля й відбувалося поступово. Зараз центр займається реабілітацією після інсультів, черепно-мозкових травм, травм хребта, ендопротезування й інших, а також надають послуги дітям з діагнозом ДЦП та аутизм. Тут працює понад 200 спеціалістів, а також центр залучає консультантів з інших медичних закладів.
“На ту кількість, на яку ми адаптовували територію, ми приймали пацієнтів. Наприклад, у 2014 році у нас було лишень 2-3 пацієнтів”, — каже директорка і додає, що зараз центр може помістити на своїй базі 100 пацієнтів, з них 12 — у важких станах, що потребують перебування в палатах інтенсивної терапії.
Як зауважує Софія, облаштування центру “Модричі” ще триває й досі, а його територія та приміщення на 95% повністю адаптовані для людей з інвалідністю та маломобільних груп населення.
Насамперед це стосується пандусів у загальнодоступних місцях, до того ж вони є біля кожного будинку, в якому проживають пацієнти. Також є розширені дверні пройоми та адаптовані санвузли у номерах тощо. “На ту кількість, на яку ми адаптовували територію, ми приймали пацієнтів. Наприклад, у 2014 році у нас було лишень 2-3 пацієнтів”, — каже директорка і додає, що зараз центр може помістити на своїй базі 100 пацієнтів, з них 12 — у важких станах, що потребують перебування в палатах інтенсивної терапії.
Як зауважує Софія, облаштування центру “Модричі” ще триває й досі, а його територія та приміщення на 95% повністю адаптовані для людей з інвалідністю та маломобільних груп населення.
Насамперед це стосується пандусів у загальнодоступних місцях, до того ж вони є біля кожного будинку, в якому проживають пацієнти. Також є розширені дверні пройоми та адаптовані санвузли у номерах тощо. Басейн облаштований спеціальним підіймачем “Гульмана”, що допомагає пацієнту в будь-якому стані підійматися та опускатися у воду для занять із фізичним терапевтом. Такий самий підіймач є й у ванному відділенні, який теж допомагає пацієнтам на кріслах колісних або ж лежачим отримувати послуги. Влітку 2023 року на території медичного реабілітаційного центру встановили дитячий інклюзивний майданчик.
А тепер планують встановити підіймач з великою пропускною здатністю на другому поверсі двоповерхової будівлі, де є інтенсивна терапія. Адже наразі для цього доступний лишень перший поверх.
Бодай якогось варіанту працевлаштуватися не було, попри вищу освіту
Павло Козак з 1999 року є інструктором з активної реабілітації, а з 2014 року почав працювати у медичному реабілітаційному центрі “Модричі”.
Він проживає у Львові та щоранку їздить на роботу у Модричі. Розповідає, що з 1995 року перебуває на черзі щодо забезпечення автотранспортом. Однак довелося самотужки придбати автомобіль і переобладнати його. Та й мав ще такий досвід: після травми хребта деякий час жив на 5 поверсі у будинку, де не було ліфта і також сприяння з боку держави щодо зміни житла чи умов, на жаль, не було.
До 2014 року чоловік тривалий час працював у державній установі, яка згодом збанкрутувала, і приблизно рік був змушений перебувати на обліку у центрі зайнятості. Як зауважує Павло, бодай якогось варіанту працевлаштування не було, попри те, що закінчив магістратуру і навчався на аспірантурі у Національному університеті “Львівська політехніка”. Однак не зміг закінчити кандидатську роботу через те, що університет був не адаптований для людей з інвалідністю, тож навіть зайти у корпус було проблемно.
“Працевлаштування завжди починається з обговорення локації та вбиральні. Коли мені телефонували з роботи, я відразу запитував як там з локацією та санвузлом. Мене ж запитували у чім проблема, а я відповідав, що проблеми немає, я пересуваюся на кріслі колісному. “Ми вам зателефонуємо” — ось уся реакція, — каже Павло і додає: — Зараз питання працевлаштування людей з інвалідністю дуже гостро стоїть вже давно, до того ж воно буде гострішим після завершення війни”.
Також зауважує, що ніколи не розраховував на якісь соціальні виплати. Каже, що необхідно лишень забезпечити людей з інвалідністю належними умовами праці й питання соціальних виплат стояти не буде. Одним з основних завдань Павла, як соціального працівника у центрі “Модричі”, є соціальна психологічна підтримка, що передбачає консультації та практичні заняття по техніці переміщення на кріслі колісному.
“Моє профільне питання — це спінальна травма (травма спинного мозку). Я консультую людей щодо забезпечення тими чи іншими технічними засобами реабілітації, насамперед колісними кріслами, — розповідає Павло. — Важливим у роботі є надати пацієнту якісну інформацію і базові знання, вміння і навички”.
Серед хобі чоловіка — тюнінг, модифікація та полегшення активних і спортивних колісних крісел. А ось профільним питанням у спорті є віджим штанги лежачи, яким чоловік займається понад 20 років. Також Павло захоплюється баскетболом на кріслах колісних.
“Мені складно говорити власне за проблеми у моїй громаді, адже багато речей сприймав як виклики, — розповідає Павло. — Мій рівень користування кріслом колісним найвищий, тобто для мене не є проблемою піднятись чи спуститись по сходах, де є лишень звичайні поручні. Або й навіть можу подолати 10 чи 15 км за умовою нормальної погоди, але питання в тому, що все має свій ресурс і ми не молодіємо”.
Відзначає і позитивні зміни у громаді. Насамперед це стосується громадського транспорту з низькою підлогою і реконструкції громадських зупинок.
“Вважаю, нам варто дооблаштувати передусім себе і своє ставлення до людей з інвалідністю. Це потрібно було зробити ще 10 років тому, — наголошує соціальний працівник Павло. — Люди з інвалідністю були завжди, просто питання в тому — де ви їх бачили. А чому ви їх не бачили? Тому що вони ізольовані”.
За матеріалами Дрогобич Сіті