У серпні 2022 року Олена з рідними переїхала до Трускавця, де продовжила варити сири та навіть продавати їх через соцмережі, створивши власний бренд. У липні 2023 року Олена написала бізнес-план на грант на власну справу й, скориставшись застосунком “Дія”, отримала 250 тис. гривень. Відкриття сироварні з магазином відбулося у квітні цього року. Тепер займається його облаштуванням для відвідувачів.
Зробила перший сир, бо не було можливості його придбати
Олена Трофименко народилася і жила в селі Миколаївської області. Вона була дотичною до сиру з дитинства, адже змалечку доїла корів, а мама робила сир з молока.
“Мама варила різноманітні сири. Не лише кисломолочні, а й бринзу, наприклад. Пам'ятаю, постійно біля неї крутилася і спостерігала за її роботою. Процес мене неабияк зачаровував”, — пригадує сироварниця Олена.
За освітою жінка менеджерка. У Миколаєві вона працювала в міській раді у департаменті фінансів на керівній посаді. Тоді Олена навіть і не задумувалася над тим, що коли-небудь зможе варити сир.
Під час повномасштабного вторгнення жінка разом зі сестрою Наталією та двома синами виїхали до Нового Роздолу Львівської області.
У новому місті Олена не мала доступу до своєї колишньої роботи, бо не було віддаленої можливості працювати. Залишитися в Миколаєві заради роботи не могла, адже переймалася за дітей.
“У Миколаєві ми звикли, що все є і що це все можна купити в одному місці. У Новому Роздолі, я не знала, де купити дітям сир. Просто не було можливості його придбати, тож я вирішила самостійно його зробити”, — каже Олена.
Бринза — перший сир, який зробила жінка, адже він один з найпростіших у виготовленні. Олена купила фермент і, подивившись відео у Youtube, приготувала сир.
“Для мене спостерігати, як робиться згусток, стало чарівним дійством. Адже ось було молоко і воно стало згустком. А ще трішки праці й у мене вийшов шматок сиру”, — пригадує жінка.
Оскільки не було роботи, Олена вирішила зайнятися сироварінням. Тим паче це допомогло їй відірватися від читання новин й не увійти у стан глибокої депресії. А захопившись справою, жінка поміркувала, що було б непогано навчитися більшого, і стала шукати курси для сироварів-початківців.
Один курс сироваріння може тривати два місяці, а інший — чотири
Олена Трофименко почала проходити курси зі сироваріння з квітня 2022 року й дотепер продовжує навчання. Каже, що не може сидіти без діла, коли звільнилася з роботи.
Перші курси жінка пройшла в сироварниці Ірини Дем'янюк. Розповідає, що на заняттях робили м'який сир, халумі й зовсім прості сири.
“Правда, сировар викладає російською і для мене це стало тригером. Мій чоловік 22 лютого пішов добровольцем. І я бачила скільки смертей приноситься росія”, — зазначає Олена.
То ж довелося шукати україномовні курси. Так Олена знайшла курси сироварниці Тетяни Дядечко. Там жінка навчилася варити складніші сири. Наприклад, сир з пліснявою.
Розповідає, що один курс може тривати два місяці, інший — три або ж чотири. У той день, коли повинні вивчати новий сир, є прямий ефір, де обговорюють усі нюанси приготування. Тоді викладається відео, за яким учасники й готують сир. А за тим є знову прямий ефір, де обговорюють результати сироваріння. Також відбуваються офлайн зустрічі.
“Курси Тетяни стали для мене антидепресантам. Ми варимо сири й жінка нас ще й надихає. Якраз на її заняттях у мене добре почали виходити сири так, як повинно бути за технологічною картою. Так я почала пригощати своїх знайомих”, — зізнається сироварниця.
Каже, що спочатку брала 5 л молока і з цього виходило зовсім мало сиру, тож просто роздавала. Згодом знайомі почали запитувати, чому Олена не продає їх. Жінка невпевнено відповідала, що вона варить вдома і це навряд купуватимуть.
Роботи за професією не знайшла, тому продовжила варити сири
У серпні 2022 року Олена разом з рідними переїхала в Трускавець. Молодший син саме повинен був іти в перший клас, а ще потрібно було шукати роботу.
“Про те, щоб продавати свій сир, я й не думала. Це було як хобі. Була невпевнена в тому, що зможу переключитися з цієї роботи, яка в мене була. Коли приїхала в Трускавець, то шукала роботу за професією”, — коментує жінка.
Однак роботи Олена так і не знайшла.“Знаєте, я навіть рада, що не знайшла собі роботу за професією. Зараз не можу собі уявити те, як би я працювала десь в офісі і знову би сиділа за комп'ютером. Я задоволена і бачу результат своєї праці. Коли сиділа за комп'ютером у Миколаївській міськраді й працювала з цифрами, я результату не бачила”, — зізнається Олена.
Сироварниця постійно вдосконалюється у навчанні.
Утім, жінка познайомилася з фермером з Уличного, молоко корів якого було дуже смачне. Бо лишень з якісного молока можна зробити хороший сир. Насамперед у сироварінні необхідно, щоб молоко було завжди, щоб його регулярно привозили. Також важливо знати, чим фермер годує своїх тварин. Адже, якщо корови не будуть їсти певної їжі, то не буде виходити сир.
“Коли б фермер мені не розповідав, чим готує своїх корів, я би це побачила по сиру. Тоді б у мене були збитки. Важливим є навіть те, о котрій порі фермер виганяє корів пастися. Так один сир може вийти, а інший ні”, — акцентує Олена.
Тож жінка почала купляти молоко у місцевого фермера, але замість 5 літрів вона вже купляла 10, а за тим і 20. Також придбала дві десятилітрові каструлі й так варила більше сиру.
“Сироварниця Тетяна викладає свої курси так, що можна варити сир навіть у досить простих умовах. Нам розповіли, як можна створити оптимальні умови для дозрівання сиру, як підтримувати вологість і температуру тощо”, — зауважує Олена.
Жінка каже, що її діти також відчувають зацікавленість до сироваріння. Так молодший син каже, що хоче продовжити її справу. Але до цього діти допомагали з пакуванням, а доставлення по місту займався старший син.
Створити бренд крафтової продукції “Файно” допомогла сестра
Ідею продажу власної сирної продукції Олена обговорювала зі сестрою Наталією. Сестра ж підтримала її й у лютому 2023 року, допомогла створити сторінку в Instagram з власною крафтовою продукцією “Файно” — @cheese_faino. Опісля й допомагала в інтернет-продажах.
“Щодо назви свого бреду, то це вийшло випадково. Одного ранку я скористалася програмою, що генерує дизайн і тоді ж на думку спало слово “файно”. Хоча до того у голові крутилося “смачно”, я вирішила погратися з цим словом. Так і створила емблему бренду”, — розповідає жінка.
За рік кількість клієнтів значно збільшилася і дедалі менше місця залишилося, де можна було варити сир і де би він дозрівав. Щоб покрити попит, Олена почала шукати нове приміщення для сироваріння.
Шукала приміщення для сироварні, а знайшла ще й для магазину
У липні 2023 року Олена випадково натрапила на інформацію в “Дії” про гранти на власну справу. Вона написала бізнес-план і подалася на грант.
“Для мене це було просто, враховуючи мій попередній досвід роботи”, — каже жінка.
У листопаді Олені зателефонували з Львівського обласного центру зайнятості і повідомили про співбесіду. Співбесіда відбувалася онлайн і тоді ж жінці дали погодження щодо гранту. А в грудні на рахунок надійшли кошти — 250 тисяч гривень.
Олена каже, що з оформленням гранту й отриманням коштів не було труднощів, адже їй допомагали спеціалісти центру зайнятості та юрист у банку. Однак саме цей момент став переломним на шляху сироварниці.
“Ось, тобі дають кошти й потрібно набирати швидкість і рухатися далі. Уже не має такого варіння сиру для себе, як було до того”, — зауважує жінка.
Чимало труднощів було з пошуком приміщення для сироварні.
Щоб дотриматися вимог для сироварні, потрібно багато кімнат. Навіть елементарно повинні бути два входи і виходи: один для відвідувачів, а інший для приймання молока. Та й стіни повинні бути обкладені плиткою, а також необхідно мати й санітарну кімнату. До того ж потрібно приміщення і для виготовлення сирів, і окреме для їхнього дозрівання.
Зараз сироварня Олени складається з 8 приміщень, не враховуючи магазину.
“Вийшло так, що я шукала лишень приміщення для сироварні, а власник запропонував орендувати ще одну кімнату, яку облаштували під магазин”, — коментує Олена.
Писавши бізнес-план, жінка паралельно дізнавалася скільки коштує обладнання для варіння сиру. На спеціальне обладнання повністю пішли кошти з гранту, а ще частину Олені довелося купувати за власні кошти. А частину обладнання залишив орендодавець. Також з власних коштів Олена покриває оренду приміщень.
За власні кошти довелося купляти й вітрини для магазину, холодильник для дозрівання сиру, а чимало потрібно докупляти для відвідувачів. Бо Олена передусім шукала місце для сироварні, а не для магазину.
“Поки що наша команда складається з мене, моєї сестри та помічниці. Сестра також є менеджеркою, — коментує Олена. — Хочемо шукати ще людей. Насамперед потрібні технолог, що розуміється на сироварінні і як мінімум два продавці”.
У планах майстер-класи для дітей та дегустації для дорослих
Відкриття сироварні відбулося 12 квітня. Прийшли друзі й знайомі Олени, а також було чимало гостей.
“Уже як 2 тижні ми працюємо після відкриття. Відвідувачі приходять і часто кажуть, що хочуть у нас присісти, випити кави та посмакувати десертом. І запитують де можна це зробити. До того в нас не було ні кавомашини, ні стільців, тож довелося докупити”, — каже сироварниця.
Тепер Олена бере в день понад 200 літрів молока, як і писала у своєму бізнес-плані. Хоча у її сирів є короткий термін придатності. Це означає, що продукт виготовлений без додавання стабілізаторів і підсилювачів смаку.
Наприклад, термін зберігання йогурту — 10 днів, сиркових десертів — 5 днів. Деякі сири доводиться консервувати в олії, що продовжує термін зберігання на 30 днів. Також є сири в розсолі з лимонної кислоти та солі. Є й вакуумне пакування, а ось сири з пліснявою зберігаються в спеціальному папері, який теж продовжує термін придатності.
“Найчастіше купують пряні кульки в олії й ті сири, яких не знайти в інших магазинах. Якщо приходять відвідувачі та кажуть, що не знають, який саме сир хочуть, їм розповідають про різні види, а також є дегустаційна тарілка”, — коментує Олена.
Сири та інша продукція створена за технологічними картами європейського зразка і також використовують європейські закваски. І, звісно, місцеве молоко.
“Тут класне молоко, бо чудова трава. У нас такого молока немає на півдні. Зізнаюся, ще рік тому думала повернутися назад і там продовжити цю справу, то зрозуміла, що нічого не вийде, бо банально немає такого молока”, — відверто зауважує жінка.
У планах Олени є провести майстер-клас для дітей у травні. Тож жінка, роздумує, чим би то зацікавити малечу. Плануються і для дорослих дегустації сирів.
“Хочу, щоб чоловік прийшов з війни й вже було хоч щось. А не чуже місце, орендована квартира і ми сидимо, не знаємо що нам робити. І хочу, щоб коханий бачив і розумів, що ми його любимо, йому є до кого прийти й що ми чекаємо на повернення. Щоб чоловік не падав духом і хотів чимшвидше до нас повернутися”, — розповідає сироварниця і додає, що саме підтримка коханого для неї є найціннішою.
А щоб далі облаштовувати сироварню, Олена шукає інші проєкти та гранти.
За матеріалами Дрогобич CITY