Вони так і не стали дорослими.
Не закінчили школу. Не обрали професію. Не створили власні родини.
Вони мали прокидатися від маминого голосу, а не від сирен.
Мали малювати, мріяти, закохуватися, жити.
росія забрала в них майбутнє ще до того, як воно почалося.
Сьогодні ми схиляємо голови та вшановуємо пам’ять всіх дітей, яких вбила росія.
Пам’ятаємо. Не пробачимо.





