Претендувати на виплату компенсації витрат у розмірі єдиного соціального внеску можуть:
– суб’єкти малого підприємництва, що ведуть діяльність у пріоритетних галузях економіки і забезпечують новоствореними робочими місцями безробітних за скеруванням служби зайнятості (незалежно від категорії особи, що приймається на роботу);
– працедавці, котрі працевлаштовують на нові робочі місця осіб з числа соціально незахищених категорій громадян. Зокрема:
– дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування;
– осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування;
– молодь, що закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (упродовж шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і котра вперше приймається на роботу;
– осіб, котрим до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років;
– осіб з інвалідністю, що не досягли пенсійного віку;
– учасників бойових дій;
– непрацюючих працездатних осіб, що отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям;
– одного з батьків або особу, яка їх замінює, і:
- має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років;
- виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;
- утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особи з інвалідністю І групи (незалежно від причини інвалідності);
Компенсація виплачується щомісяця за працевлаштовану особу за місяць, у якому працедавець сплатив єдиний внесок. Обов’язкова умова отримання компенсації – працевлаштування особи на термін не менш як два роки. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи працедавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня його працевлаштування, на його робоче місце можна працевлаштувати іншого безробітного або повернути суму виплачених коштів у повному обсязі.