Між двома туристичними центрами Львівщини – Золочевим та Олеськом – розташована Гавареччина – невеличке мальовниче село із 400-літньою історією та ще з давнішими традиціями гончарства. Поселення засноване в XVII ст. За місцевою легендою, першими його мешканцями були гончарі, котрих графиня Тереза Вишневецька, дружина князя і воєводи Юрія Вишнивецького, переселила сюди, аби вони своїми горнами (печами) не задимлювали містечко Білий Камінь. Згодом на цих землях виникло село Гавареччина, де розпочали свій промисел гончарі, завдяки яким Україна на ввесь світ прославилася чорною керамікою.
Іван Луковський – один з тих небагатьох майстрів, що живуть і працюють у Гавареччині. Ази гончарства Іван пізнав з юних літ, бо вони передавалися з покоління в покоління, від діда-прадіда. З дитинства він пам’ятає неперевершені роботи свого дідуся – справжнього гуру гончарства, з того часу хлопчик мріяв займатися глиняним промислом і на свій смак вдосконалювати техніку.
Так сталося, що п. Іван за послугами з працевлаштування звернувся до центру зайнятості. Фахівці одразу розгледіли у ньому підприємницький потенціал і запропонували скористатися одноразовою виплатою допомоги з безробіття для відкриття власної справи. Завдяки професіоналізму та підтримці посадовців ЦЗ, він вирішив відродити унікальне ремесло, виготовляти гончарні вироби та популяризувати Гаварецький край.
З тих пір майстер щодня чаклує над чорнодимленою керамікою. Робочий день доволі нелегкий, бо іноді доводиться трудитися у майстерні від сходу сонця до пізньої ночі. Хоч, як каже пан Іван, за улюбленим ділом час летить дуже швидко. Гаварецьку кераміку також називають чорнолощеною, сивою, закуреною. Випалюється вона у дров’яній печі. Технологічна особливість такого випалу полягає в тому, що на фінальній стадії, коли температура сягає понад 1000 градусів і глина вже фактично спеклася, у піч закладають останню партію дров (в окрему камеру, адже у дров’яній печі є місце, куди закладають вироби, і інший – на дрова, доступ до них – з протилежних боків печі) і всю піч засипають землею, герметизуючи її. В умовах герметичності, високої температури і процесу горіння відбувається реакція відновлення металів, яких у складі місцевої глини дуже багато. Після спікання такий виріб дуже міцний, добре утримує вологу, а також насичений вуглецем, а ще він чорного кольору та з металевим блиском. У цьому й полягає таємниця стійкого вугільного кольору димленої кераміки. Так народжується автентичний посуд: горнятка, мисочки, глечики, чайники, вази, джезви, макітри, підсвічники, а також найрізноманітніші сувеніри та обереги. Майстер розповідає, що страви та напої у гаварецькому посуді мають незрівняний смак, а приготовлена у них їжа є надзвичайно корисною для людського організму.
Саме в цьому ремісничому селі відбуваються майстер-класи із гончарства і для дітей, і для дорослих. Кожен бажаючий має можливість створити власний вибір з допомогою місцевого гончаря.
А ще Іван Луковський тісно співпрацює зі своїм добрим товаришем Ігорем Конашевичем, котрий підхопив ідею популяризації рідної місцини і активно займається розвитком зеленого туризму на Гавареччині. Окрім гончарства, цей край цікавий туристичними маршрутами. Ігор Конашевич пропонує мандрівникам відвідати музей-криївку, що був відкритий у лісовому масиві з нагоди 65-ти річчя створення УПА. Колись на цьому місці героїчною смертю в боротьбі за волю України загинув Іван Керницький, референт крайової округи ОУН. Тут споруджений своєрідний меморіальний комплекс, біля криївки насипана символічна могила і відновлений дубовий хрест з пам’ятною таблицею.
Ігор Конашевич пропонує відвідувачам Гавареччини активно відпочити та прокататися на позашляховиках чи конях горбистими лісовими стежками, що ведуть до повстанської криївки, побачити цікаве театралізоване дійство, яке переносить глядачів у далеке історичне минуле, пов’язане з героїзмом та відвагою воїнів української повстанської армії, котрі боролися за незалежність та волю України. Кожен турист має змогу власноруч виготовити ляльку-мотанку, а справжнім гурманам тут запропонують скуштувати запашний козацький куліш.
Сьогодні українська народна етніка набуває небувалої популярності не тільки в Україні, а й у цілому світі. Отож підприємці щиро вірять, що завдяки відданості своїй справі і туризму вони зможуть поширити серед загалу інформацію про гончарство та неповторність Гавареччини із її колоритом і традиціями.
Оксана Мацідонська, провідний фахівець з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Золочівської районної філії Львівського ОЦЗ