«Ніхто спершу не очікував, що карантинні обмеження через поширення коронавірусу затягнуться на такий тривалий час, – розповідає фізична особа-підприємець Марія Володимирівна Кошик. І додає. – Ми ведемо діяльність у прикордонній зоні, забезпечуючи роботою десятьох осіб».
Співрозмовниця каже, що через пандемію чимало представників бізнесу зупинили діяльність. Закрилися й заклади М. Кошик, а це – кафе-бар, розташований біля автостанції у Мостиськах, і магазинчик у пункті пропуску «Шегині».
«Як нема роботи, то й зарплати – нуль, – продовжує діалог пані Марія. – У перші дні всіх охопила напруга, розпач, неясність. Якесь полегшення відчули тільки після телефонного дзвінка дівчат з Мостиської районної філії Львівського ОЦЗ. З ними у нас давно налагодилися тісні стосунки, адже не раз допомагали знайти персонал, укомплектувати вакансії. Не очікувану підтримку запропонували вони і у скрутний карантинний період, остаточно розвіявши деякі сумніви, що зародилися. Звісно, я чула, що уряд ухвалив програму з виплати допомоги з часткового безробіття, але виникало багато запитань: які потрібно зібрати документи, куди їх подати, на що звернути увагу, як має звучати наказ про припинення діяльності, звідкіля взяти підтвердження про сплату страхових внесків? Вичерпні відповіді на них ми почули від спеціалістів Мостиської філії. Мало того, вони нам на e-mail надіслали взірці документів. Таким чином вісім наших співробітників скористалися правом на виплату допомоги з часткового безробіття за два місяці, відповідно кожний отримає понад 6 тис. гривень. Чому кажу отримає? Просто ми змінювали банківський рахунок, тому кошти ще в дорозі».
Власниця закладу громадського харчування стверджує, що для жителів прикордонної зони фінансова підтримка держави є суттєвим плюсом до сімейного бюджету, адже у кожного з працівників на утриманні є діти, дехто допомагає ще батькам-пенсіонерам, тому і вона як працедавець дуже задоволена тим, що завдяки службі зайнятості зуміла частково компенсувати колегам втрачений заробіток, а ще – зберегти колектив і робочі місця. «Кафе-бар поволі відновлює свою роботу, суворо дотримуючись карантинних обмежень, – завершує розмову Мю Кошик. – А в Шегинях крамничка досі зачинена. На мою думку, нині головне, щоб небезпечна інфекція обійшла наші домівки, а якщо будемо здоровими, то зуміємо заробити собі на життя!».
Відділ інформаційної роботи Львівського ОЦЗ