Кожного ранку, ідучи на роботу, багато хто спостерігає картину: один за одним люди чемно шикуються в чергу. Хтось дивиться на годинник, інші оглядаються, коли появиться маршрутка, дехто чемно виймає з гаманця куп’юри. День у день, прямуючи на зупинку, знаємо, що незабаром під’їде потрібний номер автобуса, адже достеменно вивчили графік його руху. Іноді у тісноті та з суперечками та все ж їдемо на роботу. І годі уявити, що у сучасному, надзвичайно швидкому та динамічному, світі рух автотранспортних засобів може зупинитися.
Виконуюча обов’язки директора ТзОВ «Жидачівавтотранс» Мирослава Гривняк «кухню» пасажирських перевезень знає із середини. Адже трудиться з першого дня заснування фірми, тобто понад 20 років! За цей багато чого змінилося. Пані Мирослава із захопленням розповідає про дружній колектив підприємства. Каже, що 44 особи щоденно працюють для того, щоб 30 автобусів зранку виїхали на лінію і вчасно доставили пасажирів до місця призначення. Жартома додає, що деякі мешканці району графік руху маршруток знають краще за будь-якого працівника. Перевівши подих, із сумом додає: «І ніхто не сподівався, що пандемія наробить такої біди: з 18 березня всі пасажирські перевезення були зупинені, відповідно працівники пішли на карантин».
Як бути далі? Що робити? Із чого платити водіям та іншим співробітникам? Тисячі різних думок крутилися у голові щоденно. Мирослава Гривняк зізнається, що страшенно переживала за колектив, адже за кожним підопічним – відповідальність за їхні сім’ї.
«Лише телефонний дзвінок із Жидачівської районної філії Львівського обласного центру зайнятості трохи розвіяв мої хвилювання. Бо чесно признаюся, до кінця не вірилося, що держава готова допомогти», – пригадує співрозмовниця. Далі зі словами вдячності переповідає наче змальовує картину, увесь хід подій тих днів. У розмові неодноразово наголошує, що саме фахівці служби зайнятості повідомили про можливість отримати допомогу з часткового безробіття на період карантину. Вони ж надіслали взірці та перелік необхідних документів на електронну пошту, і до завершення проходження усіх щаблів оформлення паперів тримали «руку на пульсі». Пані Мирослава каже, що з полегшенням зітхнула аж тоді, коли члени колективу отримали гроші.
Наша довга телефонна розмова закрутилася про сьогодення. Жінка говорить, що поволі автобуси починають курсувати. Однак, на її думку, повністю відновлювати рух недоцільно, позаяк пасажиропотоку, який був до оголошення пандемії, немає. Пояснює ситуацію тим, що населення дотримується карантинних обмежень. А ще за місяці розгулу інфекції місцеві жителі зуміли згуртуватися, щоби якось добиратися до роботи: одні домовилися з сусідами, за іншими виїжджає транспорт працедавця. Як фаховий керівник Мирослава Гривняк уже підбила суму збитків, а вона чимала – 200 тисяч гривень у місяць. Одначе вона не втрачає оптимізму, сподіваючись, що з часом все налагодиться, аби тільки всі були здорові.
Відділ інформаційної роботи Львівського обласного центру зайнятості