У Центрі професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості 80 відсотків слухачів курсів — переселенці
Навчальний Центр професійно-технічної освіти розташований поруч із Центром зайнятості, що на вул. Княгині Ольги у Львові. Тут усі охочі можуть опанувати фах швачки. Дехто має статус безробітного, а дехто хоче опанувати нову професію.
Навчання триває три місяці. Слухачі складають іспити (теорію і практику) та отримують професію швачки другого розряду. У перспективі слухачі курсів зможуть отримати четвертий розряд і шити навіть верхній одяг.
Вакансій швачок більше, ніж слюсарів
80 відсотків тих, хто навчається на швачку на цих курсах, переселенці. Є такі, які вирішили кардинально змінити фах. Працювали, наприклад, у лабораторії на атомній електростанції на Донеччині, а тепер навчаються шити. Чимало таких, хто вперше побачив швейну машинку…
Окрім жінок, є і чоловіки, але їх останнім часом поменшло. Наймолодшій слухачці - 18, найстаршій — 59 років.
Професія швачки вкрай затребувана. Заробітна плата, яку отримують швачки на підприємствах, від 20 до 30 тисяч грн (залежить від складності виконання робіт, швидкості, розряду майстра).
Директорка Львівського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості Зоряна Плахонюк каже, у жовтні у Львівській області було дві тисячі вакансій швачок.
— Легка промисловість на Львівщині стрімко розвивається, — каже пані Зоряна. — Вакансій швачок навіть більше, ніж газозварювальників та слюсарів, хоча ці професії теж дуже затребувані на ринку праці.
Про те, як опанувати фах швачки, журналістці «ВЗ» розповіла майстер виробничого навчання Центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості Наталія Енджієвська.
Бавовна була лише з дитячими малюнками…
…У майстерні дві кімнати. Тут потужна технічна база. Є багато універсальних швейних машин, нещодавно придбали ще й вишивальну. Також є крута прасувальна дошка, яка нагрівається, щоб краще було прасувати.
— Окрім того, що наші слухачі навчаються, робимо корисну справу. Шиємо чоловічі адаптивні піжами для поранених військових, — розповідає журналістці «ВЗ» пані Наталія. — Також чоловічі труси.
Поранені бійці переважно лежачі, їм складно переодягатися. Тому виникла ідея — шити адаптивні піжами. Ми розробили декілька моделей, зараз шиємо піжами теплі.
Тканина — бавовна. Якщо є рана, то цей матеріал найзручніший. Траплялося, що бавовна була лише з дитячими малюнками… Врешті-решт ми знайшли хороший варіант.
У такій піжамі військові почуваються комфортно. Якщо людина не має, наприклад, однієї руки, їй складно защіпнути ґудзики. На наших піжамах — липучки: притиснув — і вона защіпнулася. Є липучки на рукавах. Якщо потрібно провести медичні маніпуляції, сорочку не треба знімати. Такі самі липучки на штанах.
Ми пошили кишеню спереду. Якщо людина пересувається на кріслі колісному, їй зручніше у таку кишеню покласти, наприклад, телефон.
У кожної швачки свій «кілометраж»
Я тим часом поспілкувалась з переселенками, які опановують фах швачки. Пані Оксана Ничипоренко з Херсона.
— До війни я працювала у дитячому садочку, — розповідає жінка. — У Львові вирішила змінити професію. Шиття мені з дитинства подобалося, але не було нагоди вдосконалити навички.
Багато чого тут навчилася. Дивитись відео в Інтернеті добре, але коли майстер наживо все розповідає та показує, це значно ефективніше.
Після завершення курсів піду у Центр зайнятості, щоб мені допомогли знайти роботу.
(Пані Оксана орендує у Львові квартиру, разом з «комуналкою» платить 9 тисяч грн. Її чоловік — військовий, у них двоє дорослих дітей. Родина втратила житло у Херсоні. Але пільг на оренду квартири у Львові пані Оксана не має. — Авт.).
— Тішуся, що можу бути корисною для наших військових, — веде далі переселенка. — Нехай вони будуть здорові, а ця піжма їх зігріває. Знаю, що таке бойові дії. Я п’ять місяців прожила в окупації… Бачила на власні очі, що таке «русскій мір»…
А ось пані Аня — з Донеччини. Поки розмовляємо, вона продовжує шити…
Пані Аня з Донеччини мріє знайти у Львові роботу швачки.
— У Львові я з квітня 2022 року, — каже переселенка. — Зі мною троє дітей. Живемо на Сихові у модульному містечку.
Раніше жили у селі. Моїй мамі було 80 років. Торік у неї стався інсульт. Вона померла. У селі роботи не було, тому ми переїхали до Львова.
Шию я давно. Вдома займалась пошиттям та ремонтом одягу. Коли приїхала у Львів, стала на облік в Центрі зайнятості. Записалася на курси шиття. Тут зможу отримати розряд швачки. На підприємстві цей розряд можна буде підвищити.
— Ваша мета — отримати розряд швачки та знайти у Львові роботу?
— Так. Житло на Донеччині ми втратили… Тому наразі залишаємося у Львові. Мій старший син — військовий, зараз на сході (У пані Ані виступають сльози. — Авт.).
Наостанок Наталія Енджієвська розповідає про іспити, які слухачі складають після завершення курсів.
— Окрім практичних завдань, слухачі також складають теоретичні завдання, — каже майстер виробничого навчання. — Переважно усі складають успішно, проблем не виникає.
Адаптивні піжами — досить складний виріб. Тільки липучок ми пришиваємо на піжаму близько 50! Має бути точність, рівненький шовчик… Такі вимоги також у роботодавців на підприємстві.
— Скільки часу потрібно вчитися, щоб стіжок справді був рівним?
— Треба дуже-дуже багато шити! (усміхається. — Авт.). У кожної швачки свій «кілометраж» цієї строчки, щоб вона була рівною. Це напрацьовується з досвідом.
Часто люди приходять на курси і кажуть, що це не їхнє або що такого ніколи не робили… Але з часом все у них виходить.
За матеріалами видання «Високий Замок»