Про свою роботу Світлана Петрівна Гаврилюк розповідала б без зупину. Хоча її місія непроста й дуже-дуже відповідальна, адже працює жінка завідувачкою притулку для дітей служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації.
«Щоденно у нашому закладі в середньому перебуває півсотні діточок, – каже пані Світлана. – Раніше опікувалися тими, хто втік з дому через конфлікт з дорослими або опинився за межами сім’ї через те, що батьки з різних причин ухилялися від виконання батьківських обов’язків. Тепер, від початку повномасштабного вторгнення російського війська на територію України, наших підопічних побільшало. Причина одна – війна, агресія, евакуація зі східних областей України. До нас прибувають зі сходу хлопчики і дівчатка, що втратили батьків, і допоки відповідні служби шукають для них виховні установи, ми опікуємося ними. Буває й таке, що з місць активного ведення бойових дій евакуйовуються вихованці дитячих будинків або приїжджають багатодітні батьки. На шляху до інших країн Європи вони змушені на день-два зупинитися у Львові. Почастішали випадки, коли батькам доводиться відправляти своїх синів і дочок у дорогу без супроводу дорослих. Посадивши дитя у потяг, вони відразу телефонують у службу у справах дітей, на вокзалі малечу зустрічають наші спеціалісти і доправляють у притулок, де ті очікують на приїзд рідних. Трапляються випадки, що на границі у батьків виникають якісь проблеми з документами. Тоді також ми надаємо прихисток дітям на час, допоки дорослі вирішують ці питання».
За словами Світлани Петрівни, штат притулку налічує три десятки співробітників, а шукати потрібний персонал допомагають спеціалісти Львівського міського центру зайнятості. «Нам періодично потрібні кухарі, медичні сестри, чергові з режиму, вихователі чи їхні помічники, – продовжує розмову завідувачка закладу. – Проблема у тому, що установа фінансується з бюджету, зарплата – мінімальна, а вимоги до потенційних працівників – високі, бо робота пов’язана з дітьми, а це – велика відповідальність. Ми працюємо фактично в чотири зміни, тобто цілодобово, наших підопічних, а вони різного віку, треба не лише вчасно нагодувати чи помити, а й вкласти спати, організувати цікаве дозвілля, прочитати книжку, розказати казочку, когось заспокоїти, комусь надати психологічну допомогу. Роботи вистачає! Нещодавно у наш колектив за скеруванням спеціалістів міської служби зайнятості влилися вимушено переміщені особи з Маріуполя, Одеси, Харкова. Хтось із них працює завгоспом, хтось методистом, прийняли також двох вихователів, помічника вихователя, чергового з режиму. Звісно, робота для переселенців нова, відповідальна, але функціональні обов’язки вони виконують якісно, добросовісно. Війна вплинула не лише на їхню долю, а й на кожного з нас, спонукала по-іншому подивитися на життя, переглянути цінності, пріоритети, стати добрішими, більш співчутливими, витривалими й водночас сильними, дуже сильними. Бо ми озброєні вірою у Перемогу!».
Львівський обласний центр зайнятості
Світлини з сайту "Твоє місто"