У цивілізованих країнах цілком нормально і навіть престижно лікуватися у психіатра, консультуватися з психологом, роками відвідувати психотерапевта. Це свідчить про свідоме здорове ставлення особи до свого життя. В Україні у свідомості пересічного громадянина все ще існує плутанина щодо специфіки роботи цих професіоналів, а сфера душевних проблем оповита численними міфами, упередженнями та страхами.
У час широкомасштабного вторгнення російського окупанта на українську землю кожний із нас перебуває у стресовій ситуації, болісно реагує на звуки, одним постійно вчувається сирена, іншим вибухи чи свист куль. Тому слід навчитися переборювати свої страхи, водночас не завадить знати й компетенції психолога, психотерапевта чи психіатра.
Передусім, слід пам’ятати, що це – геть різні фахівці, хоча й усі вони опікуються психікою людини. Одні з них працюють здебільшого зі здоровими людьми, інші – з тими, хто має психічні розлади. Плутанина між різними спеціалістами дезорієнтує й призводить до того, що особа взагалі не звертається за фаховою допомогою.
Практичний психолог – це фахівець, що отримав вищу гуманітарну освіту і не має відношення до медицини. Психолог не призначає ліки. Люди, яким допомагає психолог, називаються клієнтами. Цей спеціаліст обізнаний із загальними закономірностями функціонування людської психіки і надає допомогу у вигляді консультацій, які відбуваються у формі бесіди, дає загальні рекомендації щодо роботи клієнта над собою. Напрями роботи практичного психолога: особистісні проблеми клієнта, вікові зміни, виховання дітей, подружні та дитячо-батьківські стосунки і будь-що, що стосується емоцій, переживань, відносин з оточуючими, реакції особи на події. Психолог вчить вмінню розслаблятися чи мобілізуватися, долати стрес, керувати гнівом, позитивно ставитися до життя. Психолог також може надавати сімейні консультації та вести групи підтримки. Такі фахівці часто мають вузьку спеціалізацію: дитячі психологи, клінічні, військові тощо.
Психотерапевт – це психіатр або психолог, який отримав додаткову післядипломну освіту і є спеціалістом в одному з обраних ним напрямів: психоаналіз, гештальт, психодрама, арттерапія, клієнт-центрована чи позитивна психотерапія тощо. Психотерапевтична допомога спрямована на зміну особистості, вирішення усвідомлених і неусвідомлених внутрішніх конфліктів, загального поліпшення якості життя та стосунків з людьми. Психотерапія передбачає систематичну тривалу роботу з клієнтом та постійні регулярні зустрічі. Психотерапевти-психіатри можуть призначати ліки, але основний їхній інструмент впливу на пацієнта – словесний, тож лікарські засоби не бувають сильнодіючими й чинять здебільшого коригувальний ефект. Водночас психотерапевти немедичної школи, які сформувалися з-поміж психологів, взагалі не мають права проводити медикаментозне лікування своїх клієнтів. Психотерапевтичний супровід важливий зокрема при медикаментозному лікуванні панічних атак, фобій, розладів харчової поведінки (анорексія, булімія, ожиріння), депресивних розладів, нав’язливих думок і дій, психосоматичних розладів.
Психіатр – це лікар з вищою медичною освітою, котрий здійснює діагностику, лікування й профілактику хвороб чи розладів, що пов’язані з порушенням психічної діяльності. Люди, яким надається психіатрична допомога, це пацієнти. Психіатр встановлює діагноз і призначає лікарські засоби, що впливають на роботу мозку й організм в цілому. Психіатри лікують хронічні психічні захворювання, всі види депресій, невротичні розлади, страхи, фобії, тривожні стани, сексуальні порушення, епілепсію, безсоння, суїцидальні спроби та нав’язливі думки; усувають складнощі з концентрацією уваги тощо. Психіатри лікують також порушення мозкової діяльності та психічні розлади, що виникли внаслідок інсульту та черепно-мозкової травми, а також органічних уражень головного мозку (деменція, хвороба Альцгеймера тощо). У психіатрів часто лікуються цілком нормальні адекватні люди з незначними тимчасовими проблемами, які легко піддаються медикаментозній терапії.
За матеріалами інтернет-видань