Перший місяць літа – у розпалі, а значить розпочалася пора сезонних робіт. Тому не зайвим буде дізнатися більше про особливості сезонних трудових відносин суб’єктів господарювання і найманих працівників.
Передусім сезонними вважаються роботи, які через кліматичні та інші природні умови виконуються впродовж визначеного періоду, що не перевищує шість місяців. Їхня тривалість затверджується наказом підприємства, а кількість необхідного допоміжного персоналу – штатним розписом. Перелік сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою Кабінету міністрів України від 28.03.1997 р. за № 278.
Праця у літній період, наприклад, кухарів, офіціантів та інших працівників у кафе чи продавців на плодоовочевих підприємствах сфери торгівлі до сезонної не відноситься. Не вважається сезонною й діяльність зі збору зернових. Такі роботи визнані тимчасовими, відтак працівникам, які винаймаються для їхнього виконання, слід укладати строкові трудові або цивільно-правові договори.
Найчастіше на сезонні роботи потенційних працівників скеровують центри зайнятості на підставі попередньо укладених договорів з підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, яким потрібна додаткова робоча сила. Одначе керівник фірми може наймати сезонних працівників і самостійно, підписуючи з ними як строкові трудові, так і цивільно-правові договори.
На сезонних працівників поширюються всі норми трудового законодавства з певними особливостями, а саме:
• працівник повинен бути попереджений про сезонний характер роботи, про що має бути зазначено у заяві та у наказі про працевлаштування. У разі порушення цієї вимоги укладений трудовий договір вважатиметься укладеним на невизначений строк;
• термін дії трудового договору не повинен перевищувати тривалості сезону;
• випробувальний термін у такому разі для найманого персоналу не встановлюється;
• сезонні працівники мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це адміністрацію за три дні (на відміну від постійних працівників, котрі зобов’язані повідомити про майбутнє звільнення за два тижні).
Трудовий договір із сезонним працівником може укладатися як усно, так і в письмовій формі. Перелік необхідних документів, які надаються у разі укладення трудового договору, визначений у ст. 24 КЗпП України. Зокрема, особа зобов’язана подати трудову книжку, оформлену в установленому порядку, паспорт, ідентифікаційний код та інші залежно від вимог документи: диплом, медичну довідку тощо.
Зазвичай під час укладення трудового договору, окрім перелічених документів, особа, котра працевлаштовується на сезонну роботу, подає до відділу кадрів підприємства заяву довільної форми. Відповідно до ст. 24 КЗпП України рішення про укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням працедавця. Дата початку та завершення сезонної роботи заноситься до трудової книжки відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. До слова, на осіб, котрі працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за основним місцем трудової діяльності, адже сезонна робота може бути для працівника як основною, так і за сумісництвом.
До початку роботи за укладеним трудовим договором працедавець зобов’язаний:
– поінформувати працівника про його права та обов’язки, під розписку ознайомити його з умовами праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуті й можливі наслідки їхнього впливу на здоров’я, права, пільги та компенсацію відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
– ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
– визначити працівникові робоче місце, забезпечити його потрібними для роботи засобами;
– проінструктувати працівника з питань дотримання правил техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної безпеки.
З усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їхньої освіти, стажу та посади, спеціаліст служби охорони праці або інший фахівець, котрий визначений наказом чи розпорядженням підприємства, проводить вступний інструктаж.
Не виконавши зазначених дій, працедавець не має права допускати прийнятого працівника до роботи. З метою уникнення можливих спірних питань у майбутньому, особливо у разі притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності за порушення ним трудової дисципліни, доцільно всю описану вище інформацію доводити до відома працевлаштованої особи під розписку. Особливо це стосується посадової інструкції (функціональних обов’язків) працівника.
Можливість найму на сезон у різних сферах діяльності (сільському господарстві, громадському харчуванні тощо) – це вигідна пропозиція як для підприємств, установ чи організацій, яким потрібні додаткові робочі руки, так і для тих, хто прагне у період сезону підзаробити додаткові гроші.