Чи знаєте ви, що щодня майже 70 відсотків позитивних емоцій людина отримує під час їжі. Тому з упевненістю можна сказати, що кухарське мистецтво – найпотрібніше в усіх народів планети. Цікаво, що у французьких літописах ім’я головного при дворі кухара значилося відразу після короля. Такі факти свідчать про престижність професії ще з давніх часів.
Кожна національна кухня багата на традиції, рецепти, уміння та містичні вірування в особливі властивості деяких продуктів. Наприклад, повна китайська кулінарна енциклопедія складається з понад 60 томів, а в кожній провінції домінує своя їжа. За сучасних умов кулінар може спеціалізуватися на виготовленні смаколиків окремої країни: французької, китайської, індійської, японської… Або ж стати справжнім профі щодо приготування окремої страви: шашлика, пельменів, вареників тощо.
Історична доля куховарства у нашій країні склалася так, що це мистецтво особливо яскраво розквітло у релігійних осередках. Так, уже в ХІ столітті в Києво-Печерському монастирі серед ченців було кілька кухарів. Упродовж тривалого часу умільці приготування їжі служили у шляхетних багатіїв, котрі вважали найбільшим шиком мати у себе спеціалістів з Франції. Однак згодом кухарі пішли «у народ». Цьому сприяв бурхливий розвиток підприємств громадського харчування на початку ХХ століття. Галузь потребувала організації шкіл кулінарного мистецтва, а потім технікумів, інститутів.
Сучасний кухар повинен знати технологію приготування всіх видів страв і кулінарних виробів, особливості національних чи фірмових наїдків, а також тих, що користуються попитом в іноземних державах. Він також має володіти інформацією про правила складання меню бенкету, аспекти оформлення та подачі їжі, знати рецепти приготування різних видів тіста та виробів з нього, а також основи, значення і технологію дієтичного та дитячого харчування. Окрім цього, такий спеціаліст повинен бути обізнаним з ознаками доброякісних харчових продуктів та органолептичними методами їхнього визначення, умовами та термінами зберігання та реалізації сирої, готової продукції чи напівфабрикатів, нормами виходу готових виробів. А ще – дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог до виробничих і службових приміщень, правил використання та призначення обладнання, виробничого інвентарю, інструментів, вимірювальних приладів, посуду, тари тощо.
За класифікацією Клімова ця професія належить до типу «людина – техніка» і «людина – людина». Фах вимагає від працівника певних індивідуально-психологічних якостей. Окрім особистих якостей, таких як добросовісність, ввічливість, охайність, комунікабельність, клінар повинен мати добре розвинений дотик і нюх, координацію рухів рук, високі показники концентрації, стійкості та об’єму уваги, довготривалу, зорову, образну та оперативну пам’ять.
Як бачимо, перелік вимог до особи, котра прагне опанувати мистецтво приготування їжі, доволі значний, а дізнатися, де можна освоїти цей затребуваний на ринку праці фах, можна у фахівців центру зайнятості. Повірте, той, хто пов’яже свою долю з цим ремеслом, завжди буде мати роботу, хліб і масло до нього.
Олена Шевченко, начальник відділу активної підтримки безробітних Бориславського міського центру зайнятості